Працівники підприємства часто пишуть заяву на щорічну відпустку напередодні відпустки (за 2–3 дні), у заяві посилаються на параграф 2 статті 7 Конвенції МОЗ № 132 «Про оплачувані відпустки» та зазначають строки отримання «відпускних».
Чи потрібно це прописувати в наказі? Як оформлюється згода щодо цього роботодавця та працівника?
Згідно з частиною п’ятою статті 115 КЗпП та частиною першою статті 21 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується до початку відпустки, якщо інше не передбачено трудовим або колективним договором.
Відповідно до параграфа 2 статті 7 Конвенції МОП № 132 «Про оплачувані відпустки» (переглянута в 1970 році), ратифікованої Законом України від 29 травня 2001 року № 2481-III (далі — Конвенція МОП № 132), суми, що належать до виплати за час відпустки (її частини), виплачуються зацікавленій особі до відпустки, якщо інше не передбачено в угоді, що стосується цієї особи і роботодавця.
Ураховуючи положення зазначеної статті Конвенції МОП № 132 та те, що конкретний період надання щорічної відпустки або її частини узгоджується між працівником і роботодавцем, у разі потреби в отриманні щорічної відпустки (або її частини) у стислі терміни (у зв’язку із сімейними обставинами, станом здоров’я тощо) у заяві працівник може висловити своє бажання отримати заробітну плату за час відпустки в терміни, які він узгодив із роботодавцем.
Отже, коли відпустка надається відповідно до графіка відпусток, то заробітна плата має виплачуватися до початку відпустки.
Також читайте: «Щодо відпустки учаснику бойових дій за сумісництвом»
Написання ж працівником заяви про виплату зарплати пізніше початку відпустки передбаченого графіком відпусток та узгодженого з працівником, буде порушенням вимог частини четвертої статті 115 КЗпП.
І тільки у разі, якщо працівникові надається відпустка у стислі терміни (поза графіком відпусток), заява про виплату заробітної плати в день надання відпустки чи в день наступної виплати заробітної плати (тобто в терміни, що порушують вимоги частини п’ятою ст. 115 КЗпП) буде мати юридичну силу.
Згода між працівником і роботодавцем щодо виплати заробітної плати за час відпустки у певний строк оформлюється заявою працівника, яка є його волевиявленням, та резолюцією роботодавця.
Тобто в заяві волевиявлення працівника і погодження роботодавця є обов’язковими.
Що стосується наказу, то законодавством прямо не передбачено зазначати дату виплати заробітної плати за час відпустки в наказі про її надання.
Але якщо йдеться про надання відпустки за графіком, коли нема домовленості про виплату заробітної плати за час відпустки у конкретні строки, бухгалтер діє відповідно до вимог законодавства і виплачує кошти до початку відпустки або в строки передбачені трудовим або колективним договором.
Якщо ж домовленість між працівником і роботодавцем є та зазначена в заяві, варто відобразити її в наказі окремим пунктом.
Посилатися на Конвенцію МОП № 132 доцільно роботодавцю в наказі, а не працівникові в заяві, адже не всі працівники можуть бути настільки обізнаними в законодавстві.
Зробити посилання на Конвенцію МОП № 132 варто також у локальних актах роботодавця, аби працівники мали змогу ознайомитися з ними ще при прийнятті на роботу.
Джерело: Вікторія Ліпчанська, шеф-редактор кадрового напряму групи компаній «МЕДІА-ПРО» та журналу «КАДРОВИК.UA», президент Всеукраїнської асоціації кадровиків, головний координатор Академії Трудових Відносин
