Метою оцінки роботи працівника, визначення рівня його кваліфікації і ставлення до виконуваної праці, при укладенні трудового договору згідно зі ст. 26 Кодексу законів про працю ( далі — КЗпП) може бути встановлене обумовлене угодою сторін випробування, при цьому встановлення випробування є правом, а не обов’язком роботодавця.
При прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, строк випробування не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, ― шести місяців. При прийнятті на роботу робітників строк випробування не може перевищувати одного місяця.
Законом України «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо випробування при прийнятті на роботу» від 17 травня 2016 року № 1367-VIII до ст. 27 КЗпП внесено зміни та визначено, що до строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.
Коли строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, його слід вважати таким, що витримав випробування. У цьому випадку видавати спеціальний наказ про остаточне прийняття на роботу працівника, який пройшов випробування, не потрібно.
Слід пам’ятати, що на працівника під час його роботи у випробувальний строк поширюється законодавство про працю та законодавство про соціальне страхування, заробітна плата нараховується в такому ж розмірі, як і іншим працівникам, а при звільненні йому виплачується компенсація за невикористані дні відпустки.
Інспектор нагадала, що відповідно до КЗпП випробування при прийнятті на роботу не встановлюють таким категоріям працівників:
• особам, які не досягли 18 років;
• молодим робітникам після закінчення професійних навчально-виховних закладів;
• молодим спеціалістам після закінчення вищих навчальних закладів;
• особам, звільненим у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби;
• інвалідам, направленим на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи;
• особам, обраним на посаду;
• переможцям конкурсного відбору на заміщення вакантної посади;
• особам, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи;
• вагітним;
• одиноким матерям, які мають дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю;
• особам, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців;
• особам, прийнятим на тимчасові та сезонні роботи;
• внутрішньо переміщеним особам.
Необхідно також зауважити, що випробування не встановлюється при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство.
