Окрім перевірок податкових органів, у суб’єктів господарювання також виникають спірні питання з інспекторами Державної служби України з питань праці (далі — Держпраці), зокрема щодо виявлення фактів прийняття на роботу без укладання трудового договору.
Як свідчить судова практика, інспекторами при проведенні інспекційних відвідувань використовується широкий спектр інформації (документів, відомостей, даних, усних і письмових пояснень тощо), пов’язаної з предметом такого відвідування.
У зв’язку із цим пропонуємо розглянути висновки судів щодо виявлення ознак трудового договору в договорах цивільно-правового характеру (далі — договори ЦПХ) на прикладі справи № 1840/2507/18.
Суд першої інстанції погодився із позицією представників Держпраці та відмовив суб’єкту господарювання у задоволенні позову.
Аргументуючи свої висновки, суд першої інстанції зазначив про основні ознаки трудового договору, визначені трудовим законодавством (трудовий договір визначає організацію трудового процесу певного працівника за певною спеціальністю (посадою) та кваліфікацією, включеного до штату підприємства та з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку, правилам з охорони праці; виконання працівником трудової функції не передбачає здійснення індивідуально-визначеної роботи; із виконанням поставлених завдань (доручень) трудова функція продовжує виконуватися), та його відмінності з договором ЦПХ.
Натомість організація праці виконавця забезпечується ним самостійно, робота виконується на власний ризик, метою договору ЦПХ є отримання певного конкретного результату (обсягу виконаних робіт або наданих послуг), який може бути виражений у певних якісних або кількісних характеристиках.
Зі змісту договорів ЦПХ про надання послуг, укладених суб’єктом господарювання з фізичними особами (виконавцями) у справі № 1840/2507/18, предметами останніх є послуги роботи з укладання тротуарної плитки та бордюрного каменю та підсобні роботи на об’єктах.
Проте в результаті аналізу змісту укладених договорів суд дійшов висновку, що їх предметом є процес праці, а не її кінцевий результат. Виконавці повинні були виконувати систематично певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи у встановлений строк. При цьому наведені договори не визначають обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов’язання виконувати роботи за певною адресою.
Так, зокрема, предметом наведених договорів ЦПХ є послуги роботи з укладання тротуарної плитки і бордюрного каменю та підсобні роботи.
Проте пунктом 3 наведених договорів передбачено лише розмір і порядок оплати за укладення тротуарної плитки та бордюрного каменю. Щодо порядку проведення розрахунку за виконання підсобних робіт, то наведені угоди не містять розрахунків.
Проте в договорах не зазначено, який саме конкретно результат роботи має передати виконавець замовнику, не визначено переліку завдань роботи, її обсягу, видів тощо.
Крім того, в судовому засіданні були допитані свідки (виконавці договорів ЦПХ), які надали пояснення, що виконували роботи з матеріалів, які привозив безпосередньо замовник (суб’єкт господарювання). Це спростовує висновки представника позивача про можливість роботи в будь-який зручний час, оскільки забезпечення матеріалами здійснювалося позивачем, а не безпосередньо самими робітниками, як зазначено у пункті 1.2 договорів ЦПХ.
Ще одна відмінність між трудовим договором та договором ЦПХ полягає в тому, що працівникові виплачується заробітна плата, а також встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.
При цьому у наведених договорах ЦПХ передбачено витрати Виконавця виключно на зарплату працівників, а не на винагороду фізичним особам за договорами ЦПХ.
Праця фізичних осіб за цими договорами ЦПХ, на переконання суду, не є юридично самостійною, а здійснюється у межах господарської діяльності суб’єкта господарювання з укладання тротуарної плитки та бордюрного каменю, з систематичним виконанням трудових функцій.
Таким чином, суб’єктом господарювання було фактично прийнято на роботу працівників без оформлення трудових договорів.
Апеляційний суд повністю погодився із висновками суду першої інстанції, залишивши скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.
Касаційний суд підтримав висновок судів попередніх інстанцій. Зі змісту договорів ЦПХ, які досліджувалися у цій справі, вбачається, що вони не мали на меті отримання кінцевого результату цих робіт, що є властивістю договорів ЦПХ, натомість вони стосувалися самого процесу праці, що є характерним для трудових функцій.
Нагадаємо, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду ухвалою від 19 червня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою Держпраці на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17, якою була визнана нечинною постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26 квітня 2017 року № 295 (далі — Постанова № 295).
У задоволенні клопотання Держпраці про зупинення виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 826/8917/17 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду відмовлено, відповідно проведення інспекційних відвідувань згідно з Постановою № 295 на сьогодні — поза законом.
