Відповідно до статті 2 Конвенції про права осіб з інвалідністю від 13 грудня 200 року, ратифікованої Законом України від 16 грудня 2009 року № 1767-VI, дискримінація за ознакою інвалідності — це будь-яке розрізнення, виключення чи обмеження з причини інвалідності, метою або результатом якого є применшення або заперечення визнання, реалізації або здійснення нарівні з іншими всіх прав людини й основоположних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній, цивільній чи будь-якій іншій сфері. Вона містить усі форми дискримінації, зокрема відмову в розумному пристосуванні.
ГАРЯЧА ЛІНІЯ — безоплатні консультації для передплатників журналу «КАДРОВИК.UA»
Дискримінація в Україні заборонена Конституцією України та низкою інших законів та підзаконних актів. Рамковим документом, який надає узагальнююче визначення дискримінації, визначає її форми та забороняє дискримінацію, зокрема й за ознакою інвалідності, є Закон України від 6 вересня 2012 року № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».
Читайте також: З нового року замість МСЕК – оцінювання функціонування особи
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров’я перешкоджає виконанню професійних обов’язків, загрожує здоров’ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров’я осіб з інвалідністю.
Навчання для кадровиків — семінари, курси, тренінги, вебінари
Індивідуальні курси кадровиків з нуля: 0 (800) 219-977
Отже, дискримінація за ознакою інвалідності присутня в усіх сферах життя. Вона має безліч причин, починаючи від незнання наших прав і закінчуючи стереотипами та упередженнями стосовно людей з інвалідністю.
Джерело: Центрально-Західне міжрегіональне управління Держпраці
