Частиною третьою статті 24 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи положення вищезазначеної статті, було прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу» від 17 червня 2015 року № 413, якою передбачено, що дата наказу (розпорядження) про прийняття працівника на роботу та дата початку роботи працівника відрізняються (колонки 8 і 9 додатка до зазначеної постанови). Така ж думка викладена і у листі Міністерства соціальної політики України від 10 серпня 2015 року № 1038/13/84-15, тобто до початку роботи працівника інформація про його зарахування має бути подана до Державної фіскальної служби або її територіальних органів і дата наказу про прийняття працівника на роботу та дата початку роботи працівника (дати в колонках 8 і 9) не збігаються.
Відповідно до листа Держпраці України від 3 серпня 2015 року № 1364/24/21/01/2298-15 щодо подання повідомлення про прийняття працівника на роботу, повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу є частиною укладання трудового договору, яке складається із виданого наказу та повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів.
Відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 червня 1993 року за № 76 сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993 року № 58, на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.
Робота за сумісництвом, яка оформлена в установленому порядку, в трудовій книжці зазначається окремим порядком. Запис відомостей про роботу за сумісництвом провадиться за бажанням працівника власником або уповноваженим ним органом.
Таким чином, повідомлення ДФС є частиною укладання трудового договору, то таке повідомлення потрібно здійснити до початку укладання трудового договору як за основним місцем роботи так і за сумісництвом. Оскільки трудова книжка ведеться за основним місцем роботи, то у повідомленні необхідно зазначати «без трудової книжки».
Державною фіскальною службою України у листі надано роз’яснення від 8 жовтня 2015 року № 37321/7/99-99-17-03-01-17 щодо застосування норм Постанови № 413, яка була розроблена Мінсоцполітики відповідно до частини третьої статті 24 КЗпП, яка містить положення щодо укладення трудового договору. Укладення договорів цивільно-правового характеру не регулюється зазначеною статтею.
