Для представництва і здійснення захисту прав та інтересів членів профспілок на відповідному рівні договірного регулювання трудових і соціально-економічних відносин профспілки, організації профспілок можуть мати статус первинних, місцевих, обласних, регіональних, республіканських, всеукраїнських.
Статус первинних мають профспілки чи організації профспілки, які діють на підприємстві, в установі, організації, закладі освіти або об’єднують членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно чи працюють на різних підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб.
Статус місцевих мають профспілки, які об’єднують не менш як дві первинні профспілкові організації, що діють на різних підприємствах, в установах, організаціях однієї адміністративно-територіальної одиниці (міста, району в місті, району, села, селища).
Статус обласних мають профспілки, організації яких є в більшості адміністративно- територіальних одиниць однієї області, міст Києва та Севастополя; в більшості адміністративно-територіальних одиниць однієї області, міст Києва та Севастополя, де розташовані підприємства, установи або організації певної галузі.
Статус регіональних мають профспілки, організації яких є в більшості адміністративно-територіальних одиниць двох або більше областей.
Статус всеукраїнських профспілок визначається за однією з таких ознак:
- наявність організацій профспілки в більшості адміністративно-територіальних одиниць України, визначених частиною другою статті 133 Конституції України;
- наявність організацій профспілки в більшості з тих адміністративно-територіальних одиниць України, де розташовані підприємства, установи або організації певної галузі.
Статус республіканських профспілок Автономної Республіки Крим визначається за ознаками всеукраїнських профспілок стосовно території Автономної Республіки Крим.
Джерело: https://kharkivobljust.gov.ua
Реальні історії. Як завдяки інспектору праці фармацевта поновлено на роботі
Олена (ім’я змінене) обрала професію за своїм покликанням. Жінка майже два десятки років пропрацювала фармацевтом у місцевій аптеці. За ці роки до її роботи не було жодних зауважень, аж допоки не змінився керівник закладу.
З перших днів роботи він дав зрозуміти Олені, що на її місце є інша людина. Втім, жінка так і не погодилася написати заяву «за власним бажанням». Тому одного дня її ознайомили з рішенням керівника про скороченням однієї з 6-ти посад фармацевтів аптеки. І, звичайно ж, цією посадою була саме та, на якій перебувала Олена. Жінка, не розгубившись, вирішила відстоювати свої трудові права.
Спершу Олена звернулася до Управління Держпраці у Тернопільській області. За результатами позапланової перевірки інспектором праці було виявлено низку порушень законодавства про працю в частині процедури скорочення та надалі — звільнення Олени з посади фармацевта аптеки, а саме:
- не враховано переважне право на залишення на роботі;
- не запропоновано жінці вакантні посади, які та той час були наявні;
- звільнено без погодження профспілкової організації, членом якої була фармацевт Олена.
Із цими переконливими доказами неправомірного звільнення, виявленими інспектором праці під час перевірки, Олена звернулася з позовом до суду.
Невдовзі суд виніс вердикт на користь працівниці та своїм рішенням зобов’язав роботодавця поновити Олену на посаду фармацевта, скасувавши наказ про звільнення, та виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Джерело: https://te.dsp.gov.ua
