Відповідно до ст. 29 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 р. № 1105 (далі – Закон № 1105), для забезпечення відновлення здоров’я застрахована особа має право на лікування в реабілітаційних відділеннях санаторно-курортних закладів після перенесених захворювань і травм за рахунок коштів Фонду.
Крім того, застрахованій особі, яка направляється на лікування в реабілітаційне відділення санаторно – курортного закладу після перенесених захворювань і травм безпосередньо із стаціонару лікувального закладу, допомога по тимчасовій непрацездатності надається за весь час перебування у санаторно-курортному закладі (з урахуванням часу на проїзд до санаторно-курортного закладу і у зворотному напрямку) (абз. 2 ч. 10 ст. 22 Закону № 1105).
Відповідно до пункту 2.14 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 № 455 (далі – Інструкція № 455), при направленні хворих на доліковування в реабілітаційні відділення санаторно-курортних закладів безпосередньо із стаціонарів, згідно з висновком ЛКК, листок непрацездатності продовжується лікуючим лікарем санаторно-курортного закладу на весь термін, потрібний для закінчення призначеного лікування та реабілітації з урахуванням проїзду, але не більше терміну, передбаченого пунктом 4.1 цієї Інструкції.
Отже, застрахована особа, яка направляється на відновлювальне лікування, одночасно має право і на допомогу по тимчасовій непрацездатності
Нагадаємо, що закупівля послуг санаторно-курортних закладів з відновлювального лікування застрахованих осіб і членів їх сімей здійснюється за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. З метою забезпечення хворих реабілітаційним лікуванням робочими органами Фонду ведеться постійна співпраця з відбірковими комісіями лікувально-профілактичних закладів.
Джерело: Виконавча дирекція Київського міського відділення ФСС з ТВП
