Відповідно до Основ законодавства України Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, зокрема, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування — це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.
Страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах незалежно від форми власності та господарювання, у т. ч. в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах ст. 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105 (далі — Закон № 1105).
Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності згідно зі статтею 19 Закону № 1105 мають:
— застраховані громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України (це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), якщо інше не передбачено законом);
Страхові випадки:
— за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (далі — соціальне страхування) від нещасних випадків — нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у т. ч. встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці;
— за соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності — подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім’ї або іншої особи на отримання відповідно до Закону № 1105 матеріального забезпечення або соціальних послуг (п. 10 частини 1 Закону № 1105).
— громадяни України, які працюють за межами території України і не застраховані в системі соціального страхування країни, в якій вони перебувають, за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування України (далі — ФСС), якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
— особи, які забезпечують себе роботою самостійно (займаються підприємницькою, адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, в т. ч. члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок), за умови сплати страхових внесків до ФСС;
Застраховані особи, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до Закону № 1105 у таких розмірах:
1) допомога по тимчасовій непрацездатності — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку;
2) допомога по вагітності та пологах — виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.
Документи, необхідні для призначення матеріального забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності
Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (далі — ЛН), а в разі роботи за сумісництвом — копія ЛН, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи (ст. 31 Закону № 1105).
Листок непрацездатності — це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв’язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів (п. 1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 3 листопада 2004 року № 532/274/136-ос/1406; далі — Інструкція № 532).
Видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність здійснюється лікуючим лікарем (фельдшером) при пред’явленні паспорта чи іншого документа, який засвідчує особу непрацездатного і не може бути платною послугою в закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності.
Видача інших документів про тимчасову непрацездатність забороняється, крім наступних випадків:
— іноземцям, які тимчасово перебувають на території України і не працюють на підприємствах України, видається витяг з медичної карти амбулаторного чи стаціонарного хворого, де вказується термін тимчасової непрацездатності, якщо інше не передбачено міжнародними угодами;
— особам, не визнаним тимчасово непрацездатними, лікарем лікувально-профілактичного закладу (далі — ЛПЗ) видається довідка довільної форми з позначкою про час звернення до ЛПЗ, а у випадку, коли працівник звертався в здоровпункт в нічну зміну, видається ЛН з часу звернення у здоровпункт до закінчення робочої зміни;
— захворювання студентів вищих навчальних закладів І–ІV рівнів акредитації та учнів професійно-технічних навчальних закладів засвідчується довідкою форми № 095/о «Довідка про тимчасову непрацездатність студента, учня технікуму, професійно-технічного училища, про хворобу, карантин і інші причини відсутності дитини, яка відвідує школу, дитячий дошкільний заклад», затвердженою наказом Міністерством охорони здоров’я України від 29 грудня 2000 року № 369.
Крім того, особам, які проходять обстеження, видається довідка довільної форми, засвідчена печаткою ЛПЗ і підписом:
— головного лікаря:
– з приводу встановлення причинного зв’язку захворювання з умовами праці, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України;
– за направленням слідчих органів, прокуратури і суду;
— завідувача відділення:
– у разі тимчасової непрацездатності громадян, які шукають роботу, і безробітних, враховуючи період їх професійної підготовки та перепідготовки;
– особам, які проходять обстеження в ЛПЗ за направленням військових комісаріатів;
– особам, які проходять додаткове наркологічне обстеження в умовах стаціонару відповідно до пункту 11 Інструкції про профілактичний наркологічний огляд та його обов’язкові обсяги, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 28 листопада 1997 року № 339;
– особам, які проходять діагностичне обстеження в закладах охорони здоров’я незалежно від форми власності, за відсутності ознак тимчасової непрацездатності.
Автор — Микола Постернак, експерт із питань соціального страхування
Докладніше — у журналі «Довідник кадровика», спецвипуск 3’2016
