Закон «Про зайнятість населення» — новації для роботодавця

ОСНОВНА МЕТА ЗАКОНУ

— Закон «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі — Закон № 5067) набув чинності 1 січня 2013 року. Цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Одна з цілей Закону № 5067 — стимулювання роботодавців до створення нових робочих місць. Це відтворено у статтях 24, 26, а також у частинах 2 і 3 статті 27.
Друга ціль — сприяння розвитку підприємницької ініціативи населення і само­зай­ня­то­сті. Служба зайнятості й раніше стиму­люва­ла безробітних до заняття підприємницькою діяльністю, до створення ро­бочого місця для себе або для прийняття на роботу до се­бе вже як до приватного підприємця. У частині 1 статті 27 ці норми дещо розширено.
Третя ціль — спрощення переходу молоді від навчання до трудової діяльності і мотивація до роботи в сільській місцевості. Про це йдеться у статті 29. Завдяки Закону № 5067 молодь отримує нові можливості зі стажування і працевлаштування на перше робоче місце. Скажімо, так: Закон № 5067 розширює їх можливості, в т. ч. і з професійного на­вчання, яке проводитиметься за потребою роботодавця.
Сьогодні в країні існує дисбаланс між пропозицією та попитом на робочу силу. 40 % випускників вузів працевлаштовуються не за отриманою спеціальністю. Якщо говорити про «лідерів», які перебувають на обліку у центрах зайнятості, то це бухгалтери, менеджери і юристи. За рівних умов на ринку праці молодь швидше погоджу­ється на неофіційне працевлаштування, тоді як люди старшого віку хочуть офіційних трудових відносин, оскільки для них вже стає очевидним, якою мірою це впливає на пенсію. Працевлаштування людей зрілого віку є проблематичним, вони не завжди конкурентні і їх неохоче беруть на роботу. Закон № 5067 встановлює для людей старшого віку певні преференції.
Підвищенню конкурентоспроможності громадян на ринку праці шляхом побудови гнучкої системи професійного навчання протягом життя присвячена стаття 34 Закону № 5067. У ній і йдеться про якісне про­фесійне навчання, запроваджуються нові принципи навчання. Вводитиметься така норма, як отримання ваучера для підвищення конкурентності шляхом перепідготовки, спеціалізації, підвищення кваліфікації в будь-якому навчальному закладі, який людина для себе визначить сама. Право на такий ваучер матимуть люди віком старше 45 років, які мають 15 років стра­хового стажу.
Новаторською є й норма про сертифікацію знань. Наприклад, людина ніде не навчалася професії, а освоїла її у процесі трудової діяльності, знання отримала на практиці, але ці знання не підтверджені документом державного зразка, що свідчить, що вона закінчила певний навчальний заклад.
У Європі ця норма працює давно: людина приходить до визначеної комісії, виконує тестове завдання, підтверджує свій кваліфікаційний рівень і без тривалого навчання отримує сертифікат, що вона є дійсно фахівцем із цієї професії. Цю норму Закон № 5067 вводить, і відносно її реалізації ведуться переговори з Міністерством освіти і науки, молоді і спорту України. Будуть розроблені та прийняті відповідні порядки про сертифікацію знань.

СТИМУЛЮВАННЯ ЗРОСТАННЯ ЗАЙНЯТОСТІ ТА СТВОРЕННЯ НОВИХ РОБОЧИХ МІСЦЬ

— Роботодавці, які працевлаштовують на новостворені робочі місця молодь як на перше робоче місце, а також безробітних віком від 50 років та громадян інших уразливих на ринку праці категорій, отримують компенсацію у розмірі єдиного соціального внеску, сплаченого за працевлаштованого безробітного. Вона надається на один рік за умови незвільнення працівника протягом наступного року, але у разі звільнення роботодавець повертає отримані кошти у повному обсязі або працевлаштовує на це робоче місце іншого безробітного (ст. 26 Закону № 5067).
Звернімося до статті 14 Закону № 5067, в якій визначені певні категорії громадян, що мають преференції у працевлаштуванні. За них здійснюватиметься компенсація єдиного внеску. До цих категорій гро­мадян відносяться:
– один з батьків або особа, яка їх замінює і:
— має на утриманні дітей віком до 6 років;
— виховує без одного з подружжя дити­ну віком до 14 років або дитину-інваліда;
— утримує без одного з подружжя інваліда з дитинства (незалежно від віку) та/або інваліда I групи (незалежно від причини інвалідності);
– діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;
– особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування;
– молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (про­тягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка впер­ше приймається на роботу;
– особи, яким до настання права на пен­сію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV залишилося 10 і менше ро­ків;
– інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Будуть визначені порядок, що регулює цю статтю, квотні категорії громадян, які визначено Законом № 5067, критерії приналежності до цього виду квот, документи, що підтверджують дію цієї квоти, а також період, протягом якого квота діятиме.
«Відповідно до статті 14 Закону № 5067 для працевлаштування зазначених у частині першій цієї статті громадян (крім інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV, норматив працевлаштування на роботу яких встановлюється згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-XII) підприємствам, установам та організаціям з чисельністю штатних працівників понад 20 осіб встановлюється квота у розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.
Роботодавці самостійно розраховують квоту, зазначену в частині другій цієї статті, з урахуванням чисельності громадян, які на умовах повної зайнятості вже працюють на під­приємствах, в установах
та організаціях і належать до таких, що неконкурентоспро­можні на ринку праці (крім інвалідів), та забез­печують їх працевлаштування самостійно. Роботодавці можуть звер­нутися за сприянням для працевлаштування даної категорії громадян до свого центру зайнятості.
Обов’язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян відповідно до вимог частини другої статті 14 Закону № 5067, про що роботодавці інформують щороку центр зайнятості у встановленому ним порядку».

— Чи правильно, що потрібно працевлаштувати 5 % громадян, направлених центром зайнятості, а ще є свої працівники квотних категорій, які працюють в організації, чи сумарно всі категорії входять до цих 5 %?
— Сумарно ці категорії повинні складати 5 %, але не слід забувати, що є окрема норма щодо інвалідів. Працедавець повинен дійсно самостійно розраховувати квотні категорії. Раніше ця дія покладалася на органи місцевої влади.
Чому в статті 14 з’явилася норма про те, що роботодавці самостійно розраховують квоту? Давайте розглянемо, як працювала ця норма.
Органи влади визначали підприємства, на які працевлаштувалася квотна категорія громадян. Зрозуміло, що на деяких підприємствах ця категорія вже працює в достатній кількості, іноді кількість таких пра­цівників досягала 30 %, причому на інших підприємствах їх могло практично не бути.
Тому законодавець чіткіше визначив, що кожен роботодавець повинен створити умови для працевлаштування громадян, не конкурентних на ринку праці. Цим же охоплюється поняття «Ведення соціально-відповідального бізнесу». Відповідно до норми Закону № 5067 всі роботодавці підпадатимуть під його дію. Тому кожен роботодавець повинен моніторити, скільки таких громадян у нього працює.

ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ПРО ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ

— Відповідальність за порушення законодавства про зайнятість населення визначена в статті 53 Закону № 5067.
У частині 3 статті 14 цього Закону ви­значено, що «обов’язковою умовою дотримання роботодавцями квоти вважається працевлаштування таких громадян відпо­відно до вимог частини другої цієї статті, про що роботодавці інформують щороку центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у встановленому ним порядку». Тобто буде якийсь річний звіт, за результатами якого можна буде порахувати, чи дотримана квота 5 %, і проінформувати службу зайнятості за певною формою.
У частині 2 статті 53 Закону № 5067 чітко прописана відповідальність: «У разі невиконання роботодавцем протягом року квоти для працевлаштування громадян… з нього стягується штраф за кожну необ­ґрунтовану відмову у працевлаштуванні та­ких осіб у межах відповідної квоти у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на момент виявлення порушення».

— Якщо для підприємства квота складає п’ять чоловік, а виконана лише відносно чотирьох, то за одного потрібно буде заплатити штраф?
— При необґрунтованій відмові роботодавець платитиме штраф. Тобто потрібно враховувати преференції при працевлаштуванні. Якщо, наприклад, на підприємстві працевлаштовано чотири соціально вразливих особи, необхідно віддати одне місце ще одній особі, що належить до такої категорії. Якщо роботодавець цього не зробив і буде доведено, що він необґрунтовано відмовив у прийнятті на роботу, значить, він повинен буде заплатити штраф.

— Це може бути будь–яка особа чи та, яка прийшла з центру зайнятості працевлаштуватися?
— Це особа, яка прийшла з центру зайнятості за направленням і їй необґрунтовано відмовили в працевлаштуванні. Для того щоб їй не відмовили і прийняли на роботу, передбачається стимулювання роботодавця шляхом виплати компенсацій у розмірі єдиного внеску за таку особу. Тим більше якщо для неї було створено нове робоче місце. Однак Закон № 5067 дає можливість роботодавцеві й самостійно укомплектовувати квоту.
«Роботодавцю, який працевлаштовує… строком не менше ніж на два роки, щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску», — сказано у статті 26 Закону № 5067. «Компенсація виплачується протягом одного року з дня працевлаштування особи за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, коштів Державного бюджету України для забезпечення молоді… першим робочим місцем… та коштів з Фонду соціального захисту інвалідів».

СИСТЕМА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ

— Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 5067: «У разі звільнення працівника, за якого виплачувалася компенсація відповідно до частини 1… з ініціативи роботодавця або за згодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається… або на його робоче місце за направленням територіального органу… працевлаштову­ється інший безробітний».

— Тобто роботодавець повинен узяти працівника на два роки, але центр зайнятості компенсує витрати лише за один рік?
— Так. Акцентую вашу увагу — якщо роботодавець працевлаштовує нову людину за квотною категорією, сума компенсації не повертається.
У статті 26 Закону № 5067 визначено: «У разі звільнення працівника, за якого ви­плачувалася компенсація відповідно до ча­стини першої цієї статті, за угодою сторін на його робоче місце за направленням територіального органу… у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний».
У частині 3 статті 26 Закону № 5067 обумовлено, що роботодавець не має права на компенсацію, якщо «має заборгова­ність із сплати єдиного внеску… або ви­знаний в установленому порядку банкрутом, або стосовно нього порушено справу про банкрутство».

МЕХАНІЗМ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ

— Розглянемо механізм працевлаштування. Як відомо, всі безробітні, направлені з центру зайнятості на працевлаштування, приходять до роботодавця за направленням. Як визначити, що громадянин належить до квотної категорії? Щоб спростити для роботодавця процедуру розпізнавання людей, за яких ітиме компенсація, в направленні на працевлаштуванню стоятиме фраза такого змісту: «Особа належить до категорії громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню. У разі працевлаштування зазначеної особи здійснюється компенсація єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне державне страхування».
Направлення на працевлаштування складається з двох частин: ліва частина залишається у роботодавця, права — повертається безробітному. Тому відділ кадрів уже може вирішити, як таку людину можна працевлаштувати з вигодою для підприємства шляхом отримання відшкодування єдиного внеску.
Також у направленні буде написано: «Просимо протягом семи календарних днів прийняти відповідне рішення щодо особи та поінформувати центр зайнятості шляхом повернення корінця направлення на працевлаштування через направленого громадянина або іншим способом (особистого звернення до центру зайнятості, поштою тощо)».
Як порахувати, є у роботодавця 5 % квотної категорії чи немає? Існує алгоритм визначення кількості осіб квотних категорій, а також перелік категорій людей, які належать до незахищених прошарків. Серед своїх працівників підрахувати цю категорію вже просто.

— Якщо своїх працівників зазначених категорій вистачає, чи можна не брати на роботу направлених центром зайнятості?
— Звичайно. Якщо роботодавець виконав квоту, він може понад норму не брати.

— Чи слід брати 5 % від середньо списочних даних?
— Цю процедуру буде прописано у підзаконних актах, зокрема у Порядку надання роботодавцями територіальним органам центрального органу виконавчої влади у сфері зайнятості та трудової міграції інформації про зайнятість та праце­влаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (да­лі — Порядок), який зараз розроб­ляється.

— А компенсація єдиного внеску надаватиметься лише за осіб, направлених із центру зайнятості?
— Виключно. Компенсуватися будуть лише фактичні витрати єдиного внеску за працевлаштованих осіб, зареєстрованих як безробітні і направлених із центру зайнятості (ст. 26 Закону № 5067).

— Направлятимуться особи не лише за квотою?
— Направлятися будуть різні фахівці і різних категорій. А роботодавець має, як і раніше, право на вибір. Він може пере­ди­витися обумовлену кількість претендентів і вибрати того, хто йому більш під­ходить.
Щодо компенсації роботодавцеві, то всі аспекти будуть прописані у Порядку компенсації роботодавцю витрат у розмірі єдиного внеску. Але головне, що вона здійснюватиметься при працевлаштуванні безробітного на нове робоче місце.
Що таке «нове робоче місце»? «Нове робоче місце — це робоче місце, яке створене у зв’язку із створенням нового суб’єкта господарювання (крім того, що створений шляхом припинення) або збільшенням штатної чисельності працівників за умови відсутності скорочення (зменшення) середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців, а також створене шляхом модернізації або зміни технологій виробництва, що потребують нових знань, навичок та вмінь працівника» (п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону № 5067). Тобто це місце, створене понад штат, який існував до моменту створення робочого місця.
Розглянемо цю ситуацію детальніше.

У ЯКИХ ВИПАДКАХ ВИПЛАЧУВАТИМЕТЬСЯ КОМПЕНСАЦІЯ

— Якщо роботодавець має заборгованість зі сплати єдиного внеску, на компенсацію він не може претендувати?
— Звичайно, — якщо до соціально вразливої категорії відносяться особи віком 50 років і старше (передпенсійного віку). Не уникнути такого випадку, коли роботодавець працевлаштував громадянина, а через два місяці той уже став пенсіонером. Закладаються в підзаконні акти і такі норми: «У разі досягнення пенсійного віку та призначення пенсії працівнику, який відповідно до законодавства досяг пенсійного віку, встановлення інвалідності або зняття інвалідності, виплата компенсацій триває до закінчення встановленого періоду у разі продовження трудових відносин».
Протягом двох календарних місяців із дня працевлаштування роботодавець зобо­в’язаний буде подати заяву з довідкою за формою, яку буде запропоновано у Порядку. У довідці потрібно буде відмітити крите­рії, обумовлені Законом № 5067, зокрема: що це новостворене робоче місце і його створення підтверджується таким-то наказом, зазначити причину його створення (наприклад, збільшення штатної чисельності, модернізація виробництва). Далі потрібно буде підтвердити відсутність порушень та справи про банкрутство. На сьогодні існує відповідний реєстр даних від держреєстратора. І, звичайно, необхідно буде вказати власні реквізити для перерахування компенсації.
Планується, що у вказаному вище Порядку буде зазначено, що дані про прийня­тих працівників на нові робочі місця службі зайнятості передає Пенсійний фонд. Хто знайомий із звітністю, яка подається до Пенсійного фонду, знає про Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затверджений по­становою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 № 22-2, та звітність, що подається роботодавцем, у якій відносно кожного працівника вказується ідентифікаційний код, прізвище, ім’я, по батькові, дата початку трудових відносин, дата закінчення трудових відносин, а також стаття, за якою звільнено працівника.
Передбачається, що Пенсійний фонд до­повнить звіт за формою № Д4 ще однією графою, де буде вказано про дату створення нового робочого місця. Якщо роботодавець покаже у звіті, що трудові відносини такого собі Петрова почалися у березні і його прийнято на новостворене робоче місце, то служба зайнятості буде підтверджувати дані по роботодавцеві в Пенсійного фонді, у тому числі про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску. Але по­трібно брати до уваги особливість отриманої інформації — вона надходитиме з незначним запізненням (зараз обговорюється термін у два місяці через технічні причини). Тому і компенсація надходитиме лише через два місяці після пра­цевлаштування особи, направленої центром зайнятості.
Що станеться, якщо зненацька роботодавець змінить своє місцезнаходження, юридичну адресу? У цьому разі виплату продовжує той центр зайнятості, до якого ви подавали пакет документів (заяву та довідку). Він узяв на себе ці зобов’язання, і він їх продовжує виконувати.
Що станеться, якщо роботодавець змінює місцезнаходження своєї фірми, і безробітний, який працевлаштувався, змушений буде звільнитися? Це означає, що потрібно звертатися для працевлаштування на це робоче місце іншого безробітного за новим місцем реєстрації. Відповідно необхідно подати новий пакет документів на нову людину. У цьому разі здійснювати виплату буде центр зайнятості за новим місцем знаходження організації.

— Чи правда, що передбачено обмеження з виплати центром зайнятості компенсації у розмірі не більше двох мінімальних заробітних плат на особу?
— Ні, така норма не передбачається.

— Чи можна брати працівника на мінімальну заробітну плату?
— Якщо взяти безробітного на мінімальну заробітну плату, то й компенсація надаватиметься у розмірі мінімального єдиного внеску.

— Тобто обмеження по заробітній платі не передбачені?
— Навпаки, у Законі № 5067 передбачено додаткові стимул-реакції для тих роботодавців, які платитимуть більшу, ніж мінімальна, заробітну плату.

— Навіть якщо працівник звільняється за власним бажанням?
— Що відбуватиметься далі при звільненні працівника за власним бажанням, у Законі № 5067 не прописано. У такому разі потрібно самому працевлаштувати нову людину або взяти за направленням із центру зайнятості.

— Взяти необхідно протягом певного періоду чи відразу ж?
— Обмеження в періоді законодавством не встановлене. Чим раніше роботодавець працевлаштує нового безробітного, тим швидше він отримуватиме компенсацію.

— Де знайти людину за квотою?
— Таких безробітних більш ніж достатньо. Кожен другий, що перебуває на обліку, — це особа цієї категорії, яка має право на додаткові гарантії зайнятості. У Законі № 5067 дійсно закладено стимулятор зайнятості таких категорій громадян. Сьогодні ця норма працює дещо в розширеному форматі і називається «Дотація роботодавцям» — виплачується заробітна плата і єдиний внесок.

ГАРАНТІЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ І ПОВЕРНЕННЯ КОМПЕНСАЦІЇ

— Роботодавець несе відповідальність за забезпечення гарантій зайнятості, за які виплачується компенсація, до закінчення двох років з дня працевлаштування. При цьому скоротити таку людину не можна, звільнити за пунктом 1 статті 36 КЗпП «за угодою сторін» теж не можна.
Роботодавець також несе відповідальність за достовірність даних, на підставі яких виплачується компенсація. Якщо несподівано виявиться, що порушено справу про банкрутство, а він не надав таку інформацію, настане ще й додаткова відповідальність з відшкодуванням збитків.

— У які строки роботодавець повинен повернути компенсацію, якщо звільнився працівник?
— Це буде прописано у Порядку. Якщо працівника звільнено за пунктом 1 статті 36 КЗпП, роботодавець повинен повідомити про це до центру зайнятості протягом 5 робочих днів. Якщо він не приступить до процедури прийняття на роботу за направленням нового безробітного, тоді центр зайнятості проінформує його, в які строки він повинен повернути компенсацію.

Олена СТАШЕНКО,

начальник управління організації надання соціальних послуг Державного центру зайнятості Міністерства соціальної політики України

Продовження читайте внаступних номерах журналу «Довідник кадровика»