Порядок звільнення працівників з роботи і виплати їм компенсації за невикористану відпустку врегульовано Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП) і Законом України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504).
Виплата працівникові грошової компенсації за невикористані дні відпустки є безумовним обов’язком роботодавця (частина перша ст. 24 Закону № 504), але, за згодою сторін трудового договору, працівник, що не використав належну йому відпустку, у разі звільнення може піти у відпустку, отримати «відпускні» і звільнитися після її закінчення (ст. 3 Закону 504).
У загальному випадку працівник, прийнятий на роботу за строковим трудовим договором, має ті самі права на відпустку, як і будь-який інший. Право працівника на використання відпустки з наступним звільненням передбачено статтею 3 Закону № 504. Таке право не залежить від того, який саме трудовий договір уклав працівник: безстроковий або строковий, однак залежить від виду відпустки, яку бажає використати працівник перед звільненням. Це відпустки, за які передбачено виплату компенсації працівнику (ст. 24 Закону № 504):
- щорічна основна відпустка;
- щорічні додаткові відпустки;
- додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А групи I.
Компенсація чи відпустка?
Відпустка з наступним звільненням надається тільки за бажанням працівника. Роботодавець не має права наполягати, працівник самостійно вибирає, що для нього більш прийнятно — отримати невикористану щорічну відпустку (ст. 3 Закону № 504) чи грошову компенсацію за неї (ст. 24 Закону № 504).
Для роботодавця нема особливої різниці: виплатити працівникові компенсацію за невикористані дні відпустки або надати відпустку та виплатити «відпускні». Але для працівника другий варіант має низку переваг.
Стаття 3 Закону № 504 передбачає, що у разі звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору невикористана частина щорічної відпустки може бути за його бажанням надана й тоді, коли період відпустки повністю або частково виходить за межі строку трудового договору. Ніяких інших застережень законодавець не зробив.
Навіть коли працівник звернувся до роботодавця з проханням надати йому відпустку з наступним звільненням в останній день строкового трудового договору, це можливо зробити. Останній день, коли може розпочатися відпустка, — останній день строкового трудового договору (останній день роботи). При цьому дія трудового договору продовжується до закінчення відпустки.
Умовою надання відпустки є факт звільнення працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору, тому строковий трудовий договір не перетворюється на безстроковий.
Із спецвипуску «Строкові трудові договори»
Читайте далі у матеріалі
- Звільнити працівника у зв’язку із закінченням строку трудового договору можна в період перебування його у відпустці
- Працівник може використати перед звільненням не всю відпустку
- Про право роботодавця на виплату компенсації замість надання відпустки
- ЗРАЗОК заяви працівника про надання відпустки з наступним звільненням
- ПРИКЛАД із практики про визначення дати звільнення (останній день відпустки)
- Особливості оформлення надання відпустки з наступним звільненням
- ЗРАЗОК наказу про надання щорічної основної відпустки
- ЗРАЗОК наказу про звільнення у зв’язку із закінченням строку трудового договору
Джерело: проєкт «КАДРОВИК.UA»
