Ключові компетенції сучасного професіонала, або Що цінує роботодавець

Дата публікації: 18.09.2019

Враховуючи низку чинників, які впливають на формування та збереження трудового потенціалу країни, постає потреба повного апгрейду бачення нової генерації робочої сили — починаючи з профорієнтації молоді та завершуючи можливостями для людей «третього віку».

Працівник, як елемент поняття «робоча сила», повинен відповідати сучасним вимогам ринку праці, однією з яких є підвищення рівня працездатності та професійності працівника. Адже саме це визначає рівень конкурентоспроможності особистості на ринку праці.

Hard skills & soft skills. Що це?

Останнім часом роботодавці усе менше уваги звертають на академічні знання кандидата на посаду, набуті під час навчання в освітніх закладах, а тим паче — на кількість дипломів. Роботодавцю насамперед важливо знати, яким набором hard skills (з англ. — тверді навички) та soft skills (з англ. — м’які/гнучкі навички) володіє претендент на ту чи іншу посаду. Що ж таке тверді та м’які навички і в чому полягає різниця між ними?

Відносно не так давно, у зв’язку з тотальною комп’ютеризацією і цифровізацією більшості галузей сфер, з’явилася ще одна група навичок — digital skills (з англ. — цифрові навички).

Упродовж тривалого часу вважалося, що тверді навички повинні домінувати серед усіх інших навичок. Задля досягнення їх формування були складені всі освітні програми світової вищої професійної освіти.

Але потім зусиллями науковців Гарвардського і Стенфордського університетів була відкрита «жорстка правда» про м’які навички: 75–85 % професійного успіху залежить саме від м’яких навичок і тільки 15–25 % — від твердих.

Це співвідношення підтверджує дослідження Національної асоціації коледжів і роботодавців (США), проведене на початку XXI ст. для з’ясування, які ж якості працівників найбільш важливі з точки зору роботодавців. У результаті дослідження було складено перелік із таких 10 навичок:

  1. Уміння ефективного спілкування (як усного, так і письмового).
  2. Чесність.
  3. Здатність працювати у колективі.
  4. Уміння налагоджувати міжособистісні стосунки.
  5. Вмотивованість і ініціативність.
  6. Розвинена професійна етика.
  7. Аналітичне мислення.
  8. Гнучкість і адаптивність.
  9. Комп’ютерна грамотність.
  10. Упевненість у собі.

Із наведеного списку бачимо, що 9 навичок належать до м’яких (90 %) і лише 1 (10 %) — до твердих.

Отже, роботодавцю потрібні не стільки знання людини, скільки її вміння, які приносять додану вартість — здатність до пошуку й аналізу інформації, до швидкого навчання і застосування нових знань.

Емоційний інтелект — фактор успіху на ринку праці 

Окрім твердих та м’яких навичок, роботодавця цікавить, чи розвинутий емоційний інтелект у кандидата на посаду — як маркер успішності людини у житті в цілому та професійній діяльності зокрема.

Напевно, кожному з нас знайома ситуація, коли на зустрічі однокласників колись затяті двієчники дивують своєю успішністю, як професійною, так і особистісною, а круглі відмінники інколи дивують протилежним.

У чому ж річ?

Інтелектуальний коефіцієнт, так званий ІQ, що широко використовується при прийнятті до школи і на роботу в сучасному світі, останнім часом втрачає свої позиції. Йому на зміну приходить емоційний інтелект (EQ).

Саме показник ЕQ пояснює причину того, чому, отримавши однакову освіту, одні животіють на незначних посадах, а інші впевнено піднімаються кар’єрними сходами, чому цілковиті нездари заробляють шалені гроші, а розумники ледь зводять кінці з кінцями. Річ у тім, що саме емоції відповідальні за прийняття рішень. Багато хто вважає, що правильні, логічні вчинки робляться завдяки класичному інтелекту. Однак це не зовсім так. У своїх рішеннях людина виходить зі своїх відчуттів, вона керується емоціями.

У широкому розумінні емоційний інтелект трактується як здатність диференціювати позитивні і негативні почуття, а також знання про те, як змінити свій емоційний стан із негативного на позитивний.

Емоційний інтелект — це не протилежність інтелектуальному коефіцієнту, не тріумф почуттів над розумом. Це унікальний перетин обох процесів цих сфер. Високий емоційний інтелект допомагає збалансувати емоції і розум, відчути внутрішню свободу та відповідальність за себе, усвідомити власні потреби і мотиви поведінки, рівновагу, а також скорегувати стратегію власного життя.

Небезпека чатує на тих, хто не зміг вчасно оволодіти емоційною сферою. «Білі плями» в емоційному інтелекті посилюють спектр можливих ризиків у житті. Це може стосуватися всіх сфер розвитку людини (особистісної, сімейної, професійної).

На відміну від IQ, EQ дуже податливий. Неодноразово повторюючи нові емоційно-інтелектуальні моделі поведінки, їх можна зробити звичними для себе. Мозок людини закріплює використання цих нових моделей, а старі, деструктивні форми поведінки відмирають. Згодом людина почне використовувати навички емоційного інтелекту, навіть не замислюючись над цим.

Традиційно вважається, що EQ формується упродовж усього життя людини. Пік розвитку IQ спостерігається у 18 років, а далі поступово знижується. Натомість максимуму свого EQ людина досягає у віці 40–49 років.

Отже, емоційний інтелект можна розвивати і вдосконалювати, на відміну від інтелектуального коефіцієнта. Це вселяє надію і можливість усвідомити велику спроможність людини до свого розвитку в цілому і професійного — зокрема.

Повну версію статті читайте у журналі «КАДРОВИК.UA», №5’2019 

ПРИДБАТИ ЖУРНАЛ