Для підприємств і організацій, які не фінансуються з бюджетів, нормативного регламентування надання матеріальної допомоги на оздоровлення не передбачено, проте відповідні питання можуть бути визначені в колективному договорі.
Утім, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення працівниками бюджетної сфери чітко регламентована законами України, постановами Уряду, галузевими наказами.
В обов’язковому порядку матеріальна допомога на оздоровлення має виплачуватися певним категоріям працівників. Зокрема державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування, педагогічним та науково-педагогічним працівникам, педагогічним працівникам закладів сфери культури, працівникам музеїв і бібліотек, медичним працівникам, працівникам протитуберкульозних закладів. Розмір матеріальної допомоги на оздоровлення не має перевищувати середньомісячної зарплати. Основною умовою, за якої виплачується матеріальна допомога на оздоровлення, є факт надання працівникові щорічної відпустки (повністю або її частини).
Для тих працівників бюджетної сфери, яким допомогу на оздоровлення виплачують за рішенням керівника та лише за наявності економії фонду оплати праці, її можуть надати у будь-який період за заявою працівника. Адже нормативно-правові акти, які дозволяють надання матеріальної допомоги на оздоровлення, не прив’язують її виплату до факту надання щорічної відпустки. Якщо працівник отримав грошову компенсацію за дні невикористаної щорічної відпустки, матеріальна допомога на оздоровлення не виплачується.
Крім того, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2000 р. №134 керівникам бюджетних закладів надано право в межах фонду заробітної плати, затвердженого кошторисами, виплачувати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, не більшу від посадового окладу. Цю виплату роблять за рахунок економії фонду заробітної плати, і вона не є обов’язковою.
Джерело: lviv.dsp.gov.ua
