Під час воєнного стану досить популярним стало призупинення дії трудового договору, тобто тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Проте на практиці, застосовуючи зазначену норму, роботодавці часто порушують трудові права працівників. Суди, своєю чергою, скасовують призупинення, оскільки воно не відповідає вимогам законодавства. Проте є й судові справи з висновками, що підприємство прийняло достатньо обґрунтоване рішення про призупинення дії трудового договору.
Розглянемо деякі судові рішення.
Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 933/411/22
Позивачка звернулася до суду з позовом до комунального закладу «Олександрівська мистецька школа», селищної ради про визнання протиправним і скасування наказу про призупинення дії трудового договору й зобов’язання нарахування та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивачка працювала на посаді викладача спеціального фортепіано. Відповідно до наказу комунального закладу «Олександрівська мистецька школа» від 10 серпня 2022 року призупинено дію трудових договорів з викладачами цього закладу, зокрема й з позивачкою, у зв’язку з необхідністю збереження життя і здоров’я учнів, педагогічних та інших працівників закладу й неможливістю організувати навчальний процес в умовах відсутності доступу до початкової мистецької освіти.
Висновок суду
Верховним Судом зазначено, що право роботодавця тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у зв’язку з військовою агресією проти України в разі неможливості забезпечити працівника роботою не є абсолютним, і для його застосування роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу.
Зокрема, договір призупиняють у випадку, якщо виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціонування з об’єктивних і не залежних від роботодавця причин є неможливим, а перевести працівника на іншу роботу або залучити його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливо.
На час призупинення дії трудового договору за позивачем зберігається робоче місце, сам трудовий договір не припинений, а відповідно до положень частини четвертої статті 13 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136) відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору в повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.
ГАРЯЧА ЛІНІЯ — безплатні консультації для передплатників журналу «КАДРОВИК.UA»
Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 149/1089/22
Позивачка звернулася до суду з позовом до АТ «Укрзалізниця», у якому просила визнати незаконним та скасувати наказ директора ВСП «Санаторій «МЦРЗ» про призупинення дії трудового договору з нею, виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати моральну шкоду.
Позивачка працювала на посаді заступника директора з лікувальної роботи та за сумісництвом — на посаді лікаря-невропатолога вищої категорії.
Наказом директора від 22 квітня 2022 року дію трудового договору з нею з 25 квітня 2022 року призупинено у зв’язку з відсутністю умов для організації та виконання виробничого процесу санаторно-курортного лікування.
Верховним Судом зауважено, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано вважав, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним, оскільки обставин неможливості відповідача у зв’язку з військовою агресією проти України надати позивачу роботу, а останній її виконувати в цій справі не встановлено.
Висновок суду
Сама по собі обставина зменшення кількості пацієнтів санаторію після введення воєнного стану на території України не свідчить про неможливість відповідача забезпечити позивача, яка обіймала посади заступника директора з лікувальної роботи та лікаря-невропатолога вищої категорії, роботою.
Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»
Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 6 березня 2024 року у справі № 243/442/23
Позивачка звернулася до суду з позовом до КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов’янськ» про визнання незаконним і скасування наказу про призупинення трудового договору, зобов’язання виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу та зобов’язання надати додаткову відпустку.
На підставі наказу відповідача від 5 серпня 2022 року про призупинення дії трудового договору з позивачем як співробітником, який евакуювався з м. Слов’янська, у вересні 2022 року виплати було припинено.
Верховним Судом зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вважали, що за відсутності належних приміщень стаціонару лікарні, відсутності осіб, які страждають на психічні розлади і яким психіатрична допомога надається у стаціонарних умовах, лікувальний заклад прийняв достатньо обґрунтоване рішення про призупинення дії трудового договору з більшістю медичних працівників лікарні.
Висновок суду
У психіатричній лікарні, яка перебуває у близькості до зони бойових дій, склалися такі обставини, коли роботодавець не мав практичної можливості надати роботу і забезпечити медичному персоналу, зокрема позивачу, належні й безпечні умови праці з урахуванням положень статті 13 Закону № 2136, а остання за відсутності осіб, які страждають на психічні розлади, яким психіатрична допомога надається у стаціонарних умовах, а також медичного персоналу в психіатричному відділенні, не мала можливості виконувати свої посадові обов’язки.
Навчання для кадровиків — семінари, курси, тренінги, вебінари
Індивідуальні курси кадровиків з нуля: 0 (800) 21 99 77
Постанова Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 485/1199/21
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним призупинення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Позивач зазначав, що як на час видачі оспорюваних наказів про призупинення дії трудового договору, так і на час розгляду справи, відповідач продовжував здійснювати свою діяльність, більш того, видавав накази про виплату премій працівникам «за досягнуті показники фінансово-господарської діяльності підприємства» та «за досягнуті результати діяльності підприємства — виконання та перевиконання планових завдань з надання метрологічних та інших платних послуг».
Судом установлено, що позивач перебував у трудових відносинах, а у зв’язку із широкомасштабним вторгненням на територію України військ Російської Федерації 24 лютого 2022 року роботодавець 25 березня 2022 року видав наказ про призупинення дії трудового договору з ним, у якому посилався на відсутність замовлень.
Аналізуючи норму статті 13 Закону № 2136, суд зазначив, що наведена спеціальна норма надає роботодавцю право тимчасово призупинити дію трудового договору з працівником у разі неможливості у зв’язку з військовою агресією проти України забезпечити працівника роботою.
Водночас таке право не є абсолютним. Для застосування цієї норми права роботодавець має перебувати в таких обставинах, коли він не може надати працівнику роботу, а працівник не може виконати роботу.
Зокрема, у випадку якщо виробничі, організаційні, технічні можливості, засоби виробництва знищені в результаті бойових дій або їх функціювання з об’єктивних і не залежних від роботодавця причин є неможливим, а переведення працівника на іншу роботу або залучення його до роботи за дистанційною формою організації праці неможливе.
Відсутність замовлень на державному підприємстві апріорі не може означати відсутність можливості в підприємства надати роботу працівникам.
Окрім того, дію трудових договорів відповідач призупинив вибірково з окремими працівниками, у т. ч. з позивачем, але не з усіма працівниками. З переважною більшістю колективу дію трудових договорів не було призупинено.
Експрес-курс «Облікові документи кадрової служби та порядок їх ведення»
0 (800) 21 99 77 • E-mail: [email protected]
Висновок суду
Судом зауважено, що вибірковий підхід відповідача до призупинення дії трудового договору не з усіма працівниками свідчить про порушення рівності трудових прав громадян України, а також про допущення відповідачем дискримінації у сфері праці щодо позивача.
Оскільки судом не встановлено обставин неможливості надання відповідачем роботи у зв’язку з військовою агресією російської федерації проти України, а позивачу — її виконувати, то суд дійшов висновку, що призупинення дії трудового договору з позивачем є незаконним.
Під час вирішення питання щодо стягнення середнього заробітку судом застосована аналогія права при розгляді індивідуального трудового спору.
Судом зазначено, що в Кодексі законів про працю України (далі — КЗпП) відсутня норма права, яка б у зазначеній ситуації регулювала питання виплати середнього заробітку за час незаконного призупинення дії трудового договору, оскільки це не є ані простоєм, ані звільненням працівника.
Водночас установлено, що незаконні дії відповідача позбавили позивача можливості працювати, тому суд першої інстанції обґрунтовано поклав на відповідача обов’язок відшкодувати йому середню заробітну плату за час його перебування у вимушеному прогулі, а доводи позивача про те, що такий обов’язок покладається на державу, що здійснює збройну агресію відповідно до статті 13 Закону № 2136, у цьому випадку безпідставні.
Отже, відповідно до статті 43 Конституції України, найбільш подібним (аналогічним) до цієї ситуації є застосування частин першої, другої статті 235 КЗпП.
Спробуйте безплатний доступ до онлайн-системи «КАДРИ.UA» та отримайте готові практичні рішення для будь-якої кадрової ситуації.
Аналогічні позиції викладено в постановах Верховного Суду від 14 лютого 2024 року у справі № 201/791/23; від 20 вересня 2024 року у справі № 444/2538/23; від 26 вересня 2024 року у справі № 922/831/23.
Джерело: КАДРОВИК.UA
