СИТУАЦІЯ
Працівниця є педагогічним працівником. Тривалість її щорічної основної відпустки становить 56 календарних днів. З 6 до 29 червня 2023 року працівниці було надано частину щорічної відпустки. У період відпустки працівниця травмувалася. Листок непрацездатності видано на період із 24 червня до 16 серпня 2023 року. З 1 липня 2023 року в установі для частини працівників, окрім працівниці, яка в цей час хворіла, оголошено простій. З 29 липня до 29 серпня працівниці надано другу частину відпустки. Чи можна перенести щорічну відпустку, яка припала на «лікарняний», на інший період? Чи підлягають оплаті дні тимчасової непрацездатності за період відпустки? Чи оплачуватиметься «лікарняний», якщо працівник перебуватиме у простої?
РІШЕННЯ
Відповідно до статті 78 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) дні тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку, до щорічних відпусток не включаються.
Зі змісту запитання вбачається, що працівниця отримала травму під час щорічної відпустки і її тимчасова непрацездатність засвідчена в установленому законом порядку. Тому відповідно до пункту 1 частини другої статті 80 КЗпП та пункту 1 частини другої статті 11 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504) щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена.
На дату початку листка непрацездатності працівниця не використала 6 календарних днів відпустки. Отже, після закінчення тимчасової непрацездатності щорічна відпустка за заявою працівниці мала бути продовжена на зазначену кількість днів або ж ця частина невикористаної відпустки мала бути перенесена на інший період.
Оскільки на дату оголошення простою працівниця продовжувала хворіти (листок непрацездатності відкрито до оголошення простою в установі), її до наказу про оголошення простою включено не було. Відповідно, у простої вона не перебувала.
Згідно з абзацом п’ятим частини 2 статті 22 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 1105) у разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, під час перебування у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомога надається у порядку та розмірах, установлених цим Законом.
У статті 23 Закону № 1105 визначено підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Коли не надається допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю
Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається:
- у разі одержання застрахованою особою травм або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення;
- у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров’ю з метою ухилення від роботи чи інших обов’язків або симуляції хвороби;
- за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи;
- за час примусового лікування, призначеного за постановою суду;
- у разі тимчасової непрацездатності у зв’язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння або дій, пов’язаних із таким сп’янінням;
- за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
Таким чином, оскільки травмування під час щорічної відпустки не належить до випадків, передбачених статтею 23 Закону № 1105, а в простої працівниця не перебуває і, відповідно, виплати за час простою не отримує, їй має бути нараховано допомогу по тимчасовій непрацездатності в порядку та розмірах, установлених цим Законом.
ВАС МОЖЕ ЗАЦІКАВИТИ: ЗМІНЕНО УМОВИ ОПЛАТИ ПРАЦІ ПЕДАГОГАМ В УМОВАХ ПРОСТОЮ
Що ж стосується надання працівниці відпустки з 29 липня до 29 серпня 2022 року, то відповідно до пункту 1 частини другої статті 80 КЗпП та пункту 1 частини другої статті 11 Закону № 504 така відпустка мала бути перенесена на інший період, оскільки працівниця на дату надання такої відпустки продовжувала хворіти. Відповідно до частини четвертої статті 80 КЗпП та частини четвертої статті 11 Закону № 504 у разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником і роботодавцем. Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період з додержанням вимог статті 12 Закону № 504.
Особливості надання відпустки педагогічним працівникам
Оскільки працівниця є педагогічним працівником і щорічна відпустка їй має надаватися у період літніх канікул, тривала хвороба унеможливлює використання щорічної відпустки повної тривалості у літній період. Це питання можна вирішити так. Частиною четвертою статті 83 КЗпП та частиною четвертою статті 24 Закону № 504 передбачено, що за бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Особливості заміни щорічних відпусток педагогічних працівників грошовою компенсацією визначено у пункті 5 Порядку надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним працівникам закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічним, науково-педагогічним працівникам та науковим працівникам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 346.
Так, за бажанням керівних працівників закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічних, науково-педагогічних працівників та наукових працівників частина щорічної основної відпустки, якщо вона надається за 1996‒1997 і наступні робочі роки, замінюється грошовою компенсацією за можливості забезпечення їх у відповідний період роботою. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної основної відпустки не повинна бути менша ніж 24 календарних дні.
Про отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки
Таким чином, для отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки працівниця має «відгуляти» 24 календарні дні відпустки. Для цього її відпустку має бути продовжено (перенесено) після завершення хвороби на 6 календарних днів. Своє бажання отримати таку грошову компенсацію працівниця може висловити у відповідній заяві.
ПОЗИЦІЯ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ
Відповідно до статті 18 Закону № 1105 страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у т. ч. в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи — підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону № 1105, право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи — громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Експрес-курс «Соціальне страхування по тимчасовій непрацездатності»
Частиною 1 статті 30 Закону № 1105 передбачено, що матеріальне забезпечення за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та надається за основним місцем роботи (діяльності).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 22 Закону № 1105 допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу). У разі настання тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, під час перебування у щорічній (основній чи додатковій) відпустці допомога надається у порядку та розмірах, установлених цим Законом.
Довідково. Статтею 34 КЗпП визначено, що простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Час простою не з вини працівника, у т. ч. на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (частина перша статті 113 КЗпП).
За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток (частина третя статті 113 КЗпП).
Статтею 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Оплату простою не з вини працівника згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженою наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, віднесено до гарантійних і компенсаційних виплат фонду додаткової заробітної плати у складі оплати за невідпрацьований час.
Отже, з огляду на зазначене, застрахована особа в період перебування у простої, тобто в період зупинення, невиконання роботи, отримує компенсаційну виплату за невідпрацьований час у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки. У разі настання у застрахованої особи одного із страхових випадків, визначених пунктами 1–8 частини 1 статті 22 Закону № 1105, у період перебування її у простої не з вини працівника втрати заробітної плати не відбувається, а відтак здійснювати виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності як компенсацію втраченого заробітку нема підстав.
Водночас у разі потреби виходу працівника на роботу під час простою підприємства не з вини працівника згідно з графіком роботи та настання у цей день тимчасової непрацездатності, внаслідок якої працівник втрачає за ці дні виходу на роботу оплату, допомога по тимчасовій непрацездатності має виплачуватися працівникові на загальних підставах, зокрема відповідно до норм статей 22 та 24 Закону № 1105.
Враховуючи зазначене, за дні тимчасової непрацездатності, які припадають на період щорічної відпустки, допомога надається на загальних підставах. Щодо надання допомоги по тимчасовій непрацездатності за дні хвороби працівника, які припали на період перебування в трудових відносинах між наданими відпустками, то вона надається на загальних підставах у випадку, якщо у цей період передбачався вихід працівника на роботу відповідно до графіка роботи роботодавця або індивідуального графіка роботи цього працівника.
Джерело: журнал «КАДРОВИК.UA»