Особливості сплати єдиного внеску у 2011 році

Загальні положення

З 1 січня 2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі — Закон № 2464). Цим Законом вводиться новий страховий внесок — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок), який сплачується лише до Пенсійного фонду України (далі — ПФУ). До 1 січня 2011 року страхові внески сплачувалися до чотирьох фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме до:

– Пенсійного фонду України (згідно із Законом України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР);

– Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року № 1533-ІІІ);

– Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі — ФССзТВП) (згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18 січня 2001 року № 2240-ІІІ; далі — Закон № 2240);

– Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі — ФНВ) (згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вiд 23 вересня 1999 року № 1105-XIV).

Відповідно до нововведень ПФУ консолідує спільні для всіх фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування функції, такі як: облік платників єдиного внеску, збір та облік страхових коштів, контроль за нарахуванням та сплатою єдиного внеску, подання звітності з єдиного внеску (ч. 1 ст. 12 Закону № 2464). Разом з тим перелічені вище фонди продовжують свою діяльність та не підлягають розформуванню. До кола їх обов’язків, як і раніше, належить цільове використання коштів у межах своїх повноважень та проведення у зв’язку з цим перевірок страхувальників.

Згідно зі статтею 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску має право безоплатно отримувати від територіального органу ПФУ за місцем своєї реєстрації інформацію, необхідну для виконання обов’язків, покладених на платника цим Законом, зокрема консультації та роз’яснення щодо його прав та обов’язків, порядку сплати єдиного внеску.

Платники єдиного внеску

Стаття 4 Закону № 2464 розподіляє платників єдиного внеску на страхувальників, перелік яких наведено в пункті 1 частини 1 статті 4 цього Закону, та застрахованих осіб, які перелічені в пунктах 2–14 частини 1 статті 4 Закону № 2464.

До страхувальників належать:

– підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у т. ч. філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (абзац другий п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– фізичні особи — підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця) (абзац третій п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (абзац четвертий п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– дипломатичні представництва і консульські установи України, філії, представництва, інші відокремлені підрозділи підприємств, установ та організацій (у т. ч. міжнародні), утворені відповідно до законодавства України, які мають окремий баланс і самостійно здійснюють розрахунки із застрахованими особами (абзац п’ятий п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ і організацій (у т. ч. міжнародні), розташовані на території України (абзац шостий п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства (абзац сьомий п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464).

Застрахованими особами є:

– працівники — громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– фізичні особи, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами (крім фізичних осіб — підприємців, якщо виконувані ними роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію їх як підприємців) (п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– фізичні особи — підприємці, у т. ч. ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності (п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займаються незалежною професійною діяльністю, а саме: науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в т. ч. адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями (п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– громадяни України, які працюють у розташованих за межами України дипломатичних представництвах і консульських установах України, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах підприємств, установ та організацій (зокрема, міжнародних), утворених відповідно до законодавства України (якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України) (абзац перший п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– громадяни України та особи без громадянства, які працюють у дипломатичних представництвах і консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема, міжнародних), розташованих на території України (абзац другий п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– особи, які працюють на виборних посадах в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян та отримують заробітну плату (винагороду) за роботу на такій посаді (п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– працівники воєнізованих формувань, гірничорятувальних частин незалежно від підпорядкування, а також особовий склад аварійно-рятувальної служби, утвореної відповідно до законодавства на постійній основі (п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), особи рядового і начальницького складу (п. 9 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– батьки — вихователі дитячих будинків сімейного типу, прийомні батьки, якщо вони отримують грошове забезпечення відповідно до законодавства (п. 10 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– особи, які отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності (п. 11 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України, органах Міністерства внутрішніх справ України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту (п. 12 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– особи, які відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (п. 13 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464);

– один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за інвалідом І групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства (п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464).

Реєстрація та облік платників єдиного внеску

Згідно з Положенням про Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року № 22-1 (далі — Положення № 22-1), в обов’язки ПФУ входить формування та ведення Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування. Зазначений реєстр складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб. До реєстру страхувальників включаються дані про страхувальників — платників єдиного внеску, перерахованих у пункті 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464. Реєстр застрахованих осіб містить дані про фізичних осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню, та персоніфіковані відомості про їх заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), на яку нараховано та з якої сплачено страхові внески, і розмір цих внесків.

На кожну застраховану особу заводиться персональна облікова картка, яка зберігається в ПФУ протягом усього її життя та протягом 75 років після її смерті (на паперових та/або електронних носіях за наявності засобів, що гарантують ідентичність паперового та електронного документів).

Відповідно до абзацу другого пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 у зв’язку з набуттям чинності цим Законом перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Із дня набуття чинності Законом № 2464 платники страхових внесків вважаються платниками єдиного внеску.

Згідно з Порядком звірення платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 23 листопада 2010 року № 27-1 та наказом Державної податкової адміністрації України від 23 листопада 2010 року № 886, звірка даних платників страхових внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування здійснюється шляхом інформаційного обміну в електронному вигляді. При цьому суб’єктами інформаційного обміну є:

– Пенсійний фонд України;

– Державна податкова адміністрація України;

– виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

– виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України;

– Державний центр зайнятості — виконавча дирекція Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

За результатами перевірки стану обліку платників страхових внесків вносяться відповідні зміни в бази даних фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та/або ПФУ. Таким чином, ПФУ самостійно (без участі страхувальників — платників єдиного внеску) проводить звіряння даних платників страхових внесків з фондами соціального страхування та Державною податковою адміністрацією України і повідомляє поштою платника єдиного внеску про взяття на облік.

Взяття на облік новостворених у 2011 році суб’єктів господарювання здійснюється згідно з Порядком взяття на облік та зняття з обліку в органах Пенсійного фонду України платників єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-6 (далі — Порядок № 21-6). Так, відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 цього Порядку взяття на облік платника єдиного внеску — юридичної особи здійснюється територіальним управлінням ПФУ за місцезнаходженням юридичної особи, а платника єдиного внеску — фізичної особи — підприємця — органом ПФУ за місцем її проживання.

Підставою для взяття на облік юридичних осіб є відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи, а фізичних осіб — підприємців — відомості з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації фізичної особи — підприємця. Такі відомості ПФУ подають державні реєстратори згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців» вiд 15 травня 2003 року № 755-IV. За умови подання цих відомостей взяття на облік платника єдиного внеску здійснюється не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей органами ПФУ.

Підприємства, які мають статус пільговиків щодо сплати єдиного внеску, таких як бюджетні установи, підприємства та організації всеукраїнських громадських організацій інвалідів (зокрема, товариства УТОГ та УТОС), в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, а також підприємства та організації громадських організацій інвалідів, у яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, повинні подати до органу ПФУ заяву та документи про підтвердження зазначеного статусу.

У день отримання відомостей з реєстраційної картки на проведення державної реєстрації територіальний орган ПФУ самостійно направляє до відповідного робочого органу виконавчої дирекції ФНВ всю інформацію про платника єдиного внеску. На підставі цієї інформації робочий орган виконавчої дирекції ФНВ приймає рішення про віднесення кожного конкретного платника єдиного внеску до відповідного класу професійного ризику виробництва. Повідомлення про таке рішення направляється до органу ПФУ не пізніше наступного робочого дня.

Платникові єдиного внеску наступного робочого дня з дня взяття його на облік в органі ПФУ безоплатно надсилається (поштою з повідомленням про вручення) повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску за встановленою у додатку 1 до Порядку № 21-6 формою.

Якщо платник єдиного внеску не згоден з установленим йому розміром єдиного внеску, він може протягом 10 робочих днів з дня надходження повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску звернутися до органу ПФУ з письмовою заявою про зміну розміру цього внеску. Так само, якщо платник єдиного внеску не згоден зі встановленим йому розміром єдиного внеску у зв’язку із віднесенням до відповідного класу професійного ризику виробництва, він має право самостійно узгодити свій клас професійного ризику виробництва з робочим органом виконавчої дирекції ФНВ.

База для нарахування єдиного внеску

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску визначається Законом № 2464 та розробленою на його виконання Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 (далі — Інструкція № 21-5). Так, згідно з частиною 1 статті 7 Закону № 2464 та розділом ІІІ Інструкції № 21-5 базою для нарахування та утримання єдиного внеску є:

– заробітна плата найманих працівників, яка включає основну і додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР;

– винагорода фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

– оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця;

– допомога по тимчасовій непрацездатності;

– допомога або компенсації, що виплачуються згідно із законодавством;

– грошове забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 7 Закону № 2464 справляння єдиного внеску здійснюється із суми заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), не зменшеної на суму утриманих податків та інших обов’язкових платежів, які сплачуються згідно із чинним законодавством, та із суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів і виплат, виконуваних за дорученням отримувача.

Згідно з абзацом третім частини 8 статті 9 Закону № 2464 базовим звітним періодом для нарахування єдиного внеску є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону, — календарний рік.

Варто зауважити, що частиною 2 статті 7 Закону № 2464 визначено окремий підхід щодо нарахування єдиного внеску для осіб, які працюють у сільському господарстві, зайняті на сезонних роботах, виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами, творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів) та інших осіб, які отримують заробітну плату (дохід) за виконану роботу (надані послуги), строк виконання яких перевищує календарний місяць. Переліченим категоріям працівників єдиний внесок нараховується на суму, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована. Такий порядок нарахування єдиного внеску поширюється також на осіб, яким після звільнення з роботи нараховано заробітну плату (дохід) за відпрацьований час або середню заробітну плату за вимушений прогул згідно з рішенням суду. Це робиться для того, щоб можна було розподілити дохід зазначених категорій працівників, з якого сплачуються соціальні внески, з метою застосування максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та включення відповідних місяців до стажу працівника.

Для фізичних осіб — підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, та самозайнятих осіб базою нарахування єдиного внеску є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та сума доходу, що розподіляється між членами сім’ї фізичних осіб — підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Для фізичних осіб — підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, базою нарахування єдиного внеску є сума, що визначається такими платниками самостійно для себе та членів сім’ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом № 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 затверджено Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Так, згідно з цим Переліком єдиний внесок не нараховується на:

– соціальні допомоги та виплати, встановлені колективним договором працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на народження дитини, сім’ям з неповнолітніми дітьми тощо;

– одноразову допомогу працівникам, які виходять на пенсію;

– надбавки та доплати до державних пенсій пенсіонерам, які працюють;

– вихідну допомогу у разі припинення трудового договору;

– відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні;

– витрати на відрядження та ін. виплати.

Ставки єдиного внеску

Розміри ставок єдиного внеску залежать від категорії платників та бази нарахування цього внеску (ст. 8 Закону № 2464).

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених Законом № 2464, та пропорції його розподілу за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов’язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Нарахування єдиного внеску

Для роботодавців ставки єдиного внеску встановлюються у відсотках до бази нарахування цього внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску за основними видами їх економічної діяльності. Відповідно до таблиці, наведеної в частині 5 статті 8 Закону № 2464, є 67 класів професійного ризику виробництва, а відповідна ставка єдиного внеску становить від 36,76 % — для 1-го класу до 49,7 % — для 67-го класу професійного ризику виробництва.

Незмінна ставка нарахування єдиного внеску передбачена для:

– бюджетних установ — 36,3 %;

– оплати винагороди за цивільно-правовими договорами — 34,7 %;

– нарахованої заробітної плати найманих працівників-інвалідів — 8,41 %;

– суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності — 33,2 %;

– суми грошового забезпечення військовослужбовців — 34,7 %;

– суми грошового забезпечення, що виплачується особам, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, — 33,2 % від розміру мінімальної заробітної плати;

– суми грошового забезпечення батьків — вихователів дитячих будинків сімейного типу, прийомних батьків — 33,2 % від розміру мінімальної заробітної плати;

– допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка виплачується особам, що перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, — 33,2 % від розміру мінімальної заробітної плати;

– допомоги або компенсації одному з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікунові, піклувальникові, які фактично здійснюють догляд за дитиною-інвалідом, інвалідом І групи або престарілим, який потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, — 33,2 % від розміру мінімальної заробітної плати;

– найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації та бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, — 45,96 %;

– підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, — 5,3 %;

– підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, у яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, — 5,5 % (на заробітну плату працівників-інвалідів).

Утримання єдиного внеску

При утриманні єдиного внеску його ставка становить:

– для працівників, які працюють на підприємствах усіх форм власності та в бюджетних установах і організаціях, у фізичних осіб — підприємців або у самозайнятих осіб на умовах трудового договору, — 3,6 %;

– для фізичних осіб, що виконують роботи за цивільно-правовими договорами, — 2,6 %;

– із суми допомоги по тимчасовій непрацездатності та оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності — 2 %;

– із суми грошового забезпечення військовослужбовців — 2,6 %;

– із суми нарахованої заробітної плати працівників-інвалідів підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, — 2,85 %, а працівників — не інвалідів — 3,6 %;

– із суми нарахованої заробітної плати всіх працівників підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, у яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працівників, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менше 25 % суми витрат на оплату праці, — 3,6 %;

– для платників, які працюють на посадах, робота на яких зараховується до стажу, який дає право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року 3723-XII, «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» від 23 вересня 1997 року № 540/97-ВР, «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ, «Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року № 2790-XII, «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року № 679-XIV, «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 року № 2493-III, Митного кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР, — 6,1 %;

– для осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації та бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, — 6,1 %;

– для фізичних осіб — підприємців та самозайнятих осіб — 34,7 %; у разі бажання цих осіб брати участь у:

— загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, — 36,6 %;

— загальнообов’язковому державному соціальному страхуванні від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, — 36,21 %;

— в усіх видах загальнообов’язкового державного соціального страхування (пенсійному, на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності) — 38,11 %.

Порядок сплати єдиного внеску

Порядок сплати єдиного внеску визначено у статті 9 Закону № 2464 та розділі IV Інструкції № 21-5.

Сплата єдиного внеску здійснюється у безготівковій формі лише в національній валюті на рахунки, спеціально відкриті ПФУ в органах Державного казначейства України. Згідно з абзацом першим частини 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, наступного за базовим звітним періодом.

Роботодавці-страхувальники зобов’язані сплачувати єдиний внесок під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на яку нараховано єдиний внесок (у т. ч. на авансові платежі), одночасно з видачею таких сум (абзац другий ч. 8 ст. 9 Закону № 2464). Винятком можуть бути випадки, коли платіж уже сплачено не пізніше 20 числа місяця згідно з абзацом першим частини 8 статті 9 цього Закону або якщо за страхувальником є переплата з єдиного внеску, яка перевищує суму цього внеску або дорівнює їй, згідно зі звіркою платника єдиного внеску з територіальним органом ПФУ.

Згідно з абзацом другим частини 12 статті 9 Закону № 2464 зобов’язання зі сплати єдиного внеску повинні виконуватися в першу чергу, крім зобов’язань із виплати заробітної плати (доходу), у т. ч. і перед виконанням зобов’язань зі сплати податків.

Помилково сплачені суми єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів з єдиного внеску або повертаються платникові в порядку та строки, визначені ПФУ (ч. 13 ст. 9 Закону № 2464). Для цього розроблено Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-1.

Оскільки єдиний внесок не входить до системи оподаткування, податкове законодавство не регулює його порядку нарахування, обчислення та сплати, саме тому кошти, що надходять від сплати єдиного внеску, не підлягають перерахуванню до державного бюджету та місцевих бюджетів (ч. 2, 3 ст. 8 Закону № 2464). Згідно з частиною 15 статті 8 цього Закону сплачені суми єдиного внеску розподіляються за видами загальнообов’язкового державного соціального страхування пропорційно сумам єдиного внеску у відсотках відповідно до процентних співвідношень, наведених у частинах 15–26 статті 8 Закону № 2464.

Нові правила виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах та допомоги на поховання

Як і раніше, з 1 січня 2011 року нарахування та виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах та допомоги на поховання за рахунок коштів ФССзТВП здійснюють роботодавці. Нововведення торкнуться порядку виплати вказаних видів допомог, про що зазначено в підпункті «д» підпункту 9 пункту 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464, яким із цією метою внесено зміни до Закону № 2240. Крім того, ФССзТВП має розробити та затвердити свій нормативний документ, що регулюватиме порядок виплати цих допомог.

Донедавна роботодавець, нараховуючи та виплачуючи допомогу по тимчасовій непрацездатності й допомогу по вагітності та пологах за рахунок коштів ФССзТВП, мав можливість зменшити суму своїх зобов’язань із соціальних внесків до цього Фонду на суму зазначених допомог або в разі нестачі своїх коштів отримати необхідну суму від Фонду. Тепер усе кардинально змінилося.

Спочатку роботодавець має нарахувати допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу по вагітності та пологах та допомогу на поховання і подати ФССзТВП оформлену за встановленим зразком заяву-розрахунок, в якій розписати всі нараховані суми допомог за їх видами. Зазначений Фонд розгляне подану заяву-розрахунок та протягом 10 робочих днів після її надходження профінансує виплату допомог. Фінансування виплати цих допомог здійснюється ФССзТВП на попередньо відкритий роботодавцем спеціальний рахунок у банку (а бюджетною установою — в Державному казначействі України). Використовувати вказані кошти роботодавець може виключно для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Тому лише після отримання коштів на спеціальний рахунок роботодавець зможе розрахуватися із застрахованими особами за відповідними видами допомог.

З метою контролю за цільовим використанням указаних вище коштів роботодавці повинні подавати до ФССзТВП відомості про використання таких коштів. Конкретний порядок подання цих відомостей, як і документальну їх форму, має затвердити ФССзТВП.

Звітність платників єдиного внеску

Обов’язок звітувати платників єдиного внеску перш за все передбачено пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464. Для цього звітність подають до територіального органу ПФУ у строки, в порядку та за формою, установленими цим Фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов’язкового державного соціального страхування та Державним комітетом статистики України.

Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 8 жовтня 2010 року № 22-2 (далі — Порядок № 22-2). У додатку 4 до цього Порядку наведено форму Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України (далі — Звіт). Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 22-2 Звіт подається до органів ПФУ особисто фізичною особою, страхувальником або відповідальною особою фізичної особи чи страхувальника за місцем узяття на облік в органах цього Фонду.

Звіт має подаватися або в електронній формі, згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 19 квітня 2007 року № 7-7, або в паперовій формі, яка завірена підписом керівника страхувальника та скріплена печаткою (за наявності), до якої додається електронна форма Звіту на електронних носіях інформації. Однак якщо кількість застрахованих осіб страхувальника не перевищує п’яти, Звіт на паперових носіях дозволено подавати без електронної форми (п. 2.2 Порядку № 22-2).

Згідно з пунктом 3.1 Порядку № 22-2 роботодавці-страхувальники мають подавати Звіт щомісяця не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Якщо ж останній день строку подання Звіту припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, то останнім днем подання Звіту вважається перший після нього робочий день (п. 2.15 Порядку № 22-2).

Відповідальність за порушення законодавства про єдиний внесок

Обов’язок проводити перевірки платників єдиного внеску покладено на ПФУ та його територіальні органи. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 13 Закону № 2464 планові перевірки платників єдиного внеску щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску ПФУ має право проводити не частіше ніж один раз на календарний рік, а у випадках, передбачених законом, — ще й позапланові перевірки. Варто зауважити, що сам порядок проведення перевірок ще має бути затверджено Кабінетом Міністрів України (п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону № 2464).

Накладає штрафні санкції за ухилення від взяття на облік, несплату, неповну сплату єдиного внеску та неподання звітності також ПФУ. Види і розміри штрафних санкцій, які застосовуються до платників єдиного внеску, зазначено в статті 25 Закону № 2464 (таблиця*).

Окрім перевірки сплати єдиного внеску, перевірці підлягає також і правильність витрачання страхових коштів, отриманих від фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме: виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги по вагітності та пологах і допомог при нещасному випадку на виробництві. Такі перевірки проводять спеціалісти відповідних соціальних фондів (ФССзТВП та ФНВ).

*Доступ до додатків у вкладених файлах мають лише зареєстровані користувачі