Особливості і процедура прийняття на роботу громадян з додатковими гарантіями, інвалідів, іноземців, неповнолітніх, сумісників, сезонних і тимчасових працівників


Які документи має подати особа під час працевлаштування?
Яким категоріям працівників заборонено встановлювати випробування?
Як правильно оформити трудовий договір?
У який спосіб можна повідомити територіальні органи Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу?

 Віктор РОЖНОВ,
 експерт з кадрової справи

Рішення про прийняття на роботу ухвалюють з урахуванням особливостей, умов, гарантій та обмежень під час прийняття на роботу, а також із дотриманням процедур, передбачених правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації (далі — підприємство), а в окремих випадках — нормами і положеннями трудового законодавства.

 ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙНЯТТЯ НА РОБОТУ

Громадяни, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню

Працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (їх перелік міститься у ст. 14 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року №  5067-VI; далі — Закон №  5067), здійснюється роботодавцями самостійно або за сприяння служби зайнятості (за направленням, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 16 травня 2013 року № 270) у межах квоти. Квоту для працевлаштування таких громадян роботодавець розраховує самостійно в розмірі 5 % середньооблікової чисельності штатних працівників за попередній календарний рік.

Слід наголосити, що з 10 липня п. р. набула чинності нова редакція статті 14 Закону №  5067, згідно з якою додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню поширюються й на одного з батьків або особу, яка їх замінює, котра має на утриманні навіть одну дитину віком до шести років.

ЗВЕРНУТИ УВАГУ
ЗАЗНАЧЕНА ВИЩЕ КВОТА НЕ РОЗРАХОВУЄТЬСЯ, ЯКЩО ЧИСЕЛЬНІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ СТАНОВИТЬ 20 І МЕНШЕ ОСІБ.

 

Інваліди

Прийняття на роботу інвалідів (не має значення, досягли вони пенсійного віку чи ні, головне — щоб були працездатними) здійснюється на створені для них робочі місця. Кількість таких місць згідно зі статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ має відповідати встановленому нормативу — 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а для штатної чисельності від 8 до 25 осіб — один працівник.

ЗВЕРНУТИ УВАГУ
РОЗРАХУНОК КВОТИ ДЛЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ГРОМАДЯН, ЩО МАЮТЬ ДОДАТКОВІ ГАРАНТІЇ
У СПРИЯННІ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЮ, І НОРМАТИВУ РОБОЧИХ МІСЦЬ ДЛЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ІНВАЛІДІВ БАЗУЄТЬСЯ НА ОБЧИСЛЕННІ СЕРЕДНЬООБЛІКОВОЇ ЧИСЕЛЬНОСТІ ШТАТНИХ ПРАЦІВНИКІВ ЗА РІК, ЯКЕ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ВІДПОВІДНО ДО ІНСТРУКЦІЇ ЗІ СТАТИСТИКИ КІЛЬКОСТІ ПРАЦІВНИКІВ, ЗАТВЕРДЖЕНОЇ НАКАЗОМ ДЕРЖАВНОГО КОМІТЕТУ СТАТИСТИКИ УКРАЇНИ ВІД 28 ВЕРЕСНЯ 2005 РОКУ № 286.

 

Іноземці та особи без громадянства

Іноземців та осіб без громадянства, залежно від їхнього правового статусу в Україні, приймають на роботу:
— на підставах і в порядку, установлених для громадян України;
— за наявності дозволу на їх працевлаштування.

У першому випадку приймають, зокрема, іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано біженцями, особами, що потребують додаткового захисту, яким надано тимчасовий захист, а також тих, що одержали дозвіл на імміграцію в Україну.

Що ж стосується другого випадку, то згідно з пунктом 2 Порядку видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2013 року № 437 (далі — Порядок № 437), територіальні органи Державної служби зайнятості видають за місцем розташування підприємства дозволи на застосування на конкретних посадах праці:
— іноземців чи осіб без громадянства, за умови, що в Україні (регіоні) відсутні кваліфіковані пра­цівники, спроможні виконувати відповідний вид роботи;
— іноземців чи осіб без громадянства, за умо­ви достатнього обґрунтування доцільності застосування їхньої праці, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;
— іноземців, які направлені закордонним роботодавцем в Україну для виконання певного обсягу робіт (послуг) на підставі договорів (конт­рактів), укладених між вітчизняним та іноземним суб’єктом господарювання, — за умови, що чисельність кваліфікованих іноземців, які залучаються в рамках таких договорів (контрактів), не перевищує половини загальної чисельності осіб, що працюватимуть на умовах договорів (конт­рактів);
— іноземців, які відповідно до графіка специфічних зобов’язань у секторі послуг Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі (ст. II Генеральної угоди про торгівлю послугами) належать до категорії «внутрішньокорпоративні цесіонарії»;
— іноземців чи осіб без громадянства, стосовно яких ухвалено рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту.

Застосування праці іноземців та осіб без громадянства є доцільним та достатньо обґрунтованим у разі, коли іноземець чи особа без громадянства:
— претендує на зайняття посади керівника, заступника керівника або іншої керівної посади, — за умови, що такий іноземець чи особа без громадянства є засновником або учасником під­приємства;
— претендує на зайняття посади, яка передбачає створення об’єктів авторського права та (або) суміжних прав як основний трудовий обо­в’язок;
— претендує на зайняття в суб’єкта індустрії програмної продукції посади керівника або посади, назва якої визначається відповідно до кодів професій 2131.2, 2132.2, 3121, зазначених у розділі 2 «Професіонали» та розділі 3 «Фахівці» Національного класифікатора України ДК 003:2010 «Класифікатор професій»;
— має диплом про вищу освіту одного з навчальних закладів, віднесених до першої сотні в одному зі світових рейтингів, передбачених пунктом 4 Порядку № 437.

ЗВЕРНУТИ УВАГУ
У РАЗІ ОДНОЧАСНОГО ОФОРМЛЕННЯ ІНОЗЕМЦЯ АБО ОСОБИ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА ЗА ОСНОВНИМ МІСЦЕМ РОБОТИ І НА РОБОТІ ЗА СУМІСНИЦТВОМ НА ТОМУ САМОМУ ПІДПРИЄМСТВІ ДОКУМЕНТИ, ВИЗНАЧЕНІ ПОРЯДКОМ № 437, ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ПОДАЮТЬ НА ВСІ ПОСАДИ (ПРОФЕСІЇ), ЯКІ
ОБІЙМАТИМЕ ІНОЗЕМЕЦЬ ЧИ ОСОБА БЕЗ ГРО­МАДЯНСТВА.

 

Молоді спеціалісти й робітники

Питання щодо працевлаштування молодих спеціалістів і робітників нині врегульовані:
Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 (поширюється лише на осіб, що навчаються за спеціальностями медичного профілю, — п. 3 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 216);
Порядком працевлаштування випускників професійно-технічних навчальних закладів, підготовка яких проводилася за державним замовленням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 784.

Рішення про прийняття на роботу молодого спеціаліста/робітника роботодавець ухвалює на підставі:
— заяви молодого спеціаліста/робітника;
— направлення на роботу;
— інших документів, передбачених трудовим законодавством (за потреби);
— укладеного трудового договору.

ЗВЕРНУТИ УВАГУ
Відповідно до статті 26 КЗпП УКРАЇНИ при прийнятті на роботу молодого спеціаліста/ робітника випробування не встановлюється.

 

Неповнолітні

Згідно зі статтею 188 КЗпП роботодавець має право приймати на роботу неповнолітніх, які досягли шістнадцятирічного віку.

Як виняток, за згодою одного з батьків або особи, що їх замінює (усиновителя або піклувальника), може бути прийнята особа, якій виповнилося 15 років.

Осіб, яким виповнилося 14 років, можна приймати на роботу лише за таких умов:
— неповнолітній є учнем загальноосвітньої шко­ли, професійно-технічного навчального закладу;
— робота, яку виконуватиме неповнолітній, буде легкою і не завдасть шкоди його здоров’ю;
— робота не заважатиме навчанню й виконуватиметься у вільний від навчання час;
— є згода одного з батьків або особи, що їх замінює, на таке працевлаштування.

Приймаючи на роботу неповнолітніх, роботодавець має враховувати певні особливості їхньої праці, зокрема:
— неповнолітні працівники у трудових правовідносинах прирівнюються в правах до повнолітніх;
— з неповнолітніми обов’язково укладають трудовий договір у письмовій формі;
— неповнолітніх осіб приймають на роботу лише після попереднього медичного огляду;
— неповнолітнім установлюється скорочена тривалість робочого часу;
— неповнолітніх забороняється залучати до роботи в нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні дні.

 

Надомники

Праця надомників регулюється КЗпП та Положенням про умови праці надомників, затвердженим постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату

ЦРПС від 29 вересня 1981 року № 275/17-99 (є чинним, крім тих норм, що суперечать законодавству України).

Відповідно до зазначеного вище Положення переважне право на укладення трудового договору про роботу вдома надається, зокрема:
— особам зі зниженою працездатністю, яким в установленому порядку рекомендовано працю в надомних умовах;
— особам, які доглядають за інвалідами або членами сім’ї, що хворіють тривалий час і за станом здоров’я потребують догляду;
— особам, зайнятим на сезонних роботах (у між­сезонний період);
— особам, які з об’єктивних причин не можуть бути зайняті безпосередньо на виробництві в пев­ній місцевості (наприклад, у районах і місцевостях, що мають вільні трудові ресурси);
— жінкам, які мають дітей віком до 15 років;
— інвалідам і пенсіонерам (незалежно від виду призначеної пенсії).

Під час оформлення трудових відносин особа подає всі потрібні в такому випадку документи й заяву про прийняття на роботу.

У заяві зазначається:
— дата прийняття;
— посада (професія);
— вид роботи (основна/за сумісництвом);
— строк трудового договору.

ЗВЕРНУТИ УВАГУ
У ЗАЯВІ ОБОВ’ЯЗКОВО МАЄ БУТИ ВКАЗАНО,
ЩО РОБОТА ВИКОНУВАТИМЕТЬСЯ ВДОМА.

З особою, яку приймають на роботу, укладають трудовий договір, як правило, у письмовій формі з наступним оформленням наказу. У разі застосування типової форми № П-1, затверд­женої наказом Державного комітету статистики України від 5 грудня 2008 року № 489 (далі — Наказ № 489), слід «Умови прийняття на роботу»доповнити умовою «з виконанням роботи вдома»з позначкою .

ЗВЕРНУТИ УВАГУ
ОРГАНІЗАЦІЯ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ У НАДОМНИХ УМОВАХ ДОПУСКАЄТЬСЯ ЛИШЕ ДЛЯ ОСІБ, ЯКІ
МАЮТЬ ВІДПОВІДНІ ЖИТЛОВО-ПОБУТОВІ УМОВИ, А ТАКОЖ ПРАКТИЧНІ НАВИКИ ВИКОНАННЯ ПЕВ­НИХ РОБІТ.

Надомниками вважаються особи, що уклали трудовий договір про виконання роботи вдома особистою працею з матеріалів і з ви­користанням знарядь та засобів праці, які надає підприємство або які придбані за рахунок цього підприємства. За угодою з підприємством надомники можуть виготовляти вироби для підприємства із власних матеріалів і з використанням особистих механізмів та інструментів.

 

Сумісники

Працівник згідно з частиною другою статті 21 КЗпП має право, крім трудового договору за ос­но­вним місцем роботи (місцем зберігання трудової книжки), також укладати трудові договори про роботу за сумісництвом на тому ж самому (внутрішнє сумісництво) або на інших (зовнішнє сумісництво) підприємствах у вільний від основної роботи час за умови, що він не має будь-яких обмежень на таку роботу.

Обмеження на роботу за сумісництвом можуть установлюватися:
— законодавством — щодо працівників органів виконавчої влади, окремих категорій працівників державних підприємств;
— колективним або трудовим договором — щодо працівників окремих професій та посад, зайнятих на важких роботах та роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також щодо осіб, які не досягли 18-річного віку, вагітних жінок — керівником державного під­приємства.

ЗВЕРНУТИ УВАГУ
ПРОЦЕДУРА ПРИЙНЯТТЯ НА РОБОТУ ЗА
СУМІСНИЦТВОМ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ПРОЦЕДУРИ ПРИЙНЯТТЯ НА ОСНОВНУ РОБОТУ ЛИШЕ ТИМ,
ЩО ПРАЦІВНИК НЕ ПОДАЄ ПІД ЧАС ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ТРУДОВОЇ КНИЖКИ, ОСКІЛЬКИ ДЛЯ РОБОТИ ЗА СУМІСНИЦТВОМ ЗГОДИ АДМІНІСТРАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВА ЗА ОСНОВНИМ МІСЦЕМ
РОБОТИ ЖОДНИМ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИМ
АКТОМ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО. ДОВІДОК ЧИ ІНШИХ
ДОКУМЕНТІВ З ОСНОВНОГО МІСЦЯ РОБОТИ
ДЛЯ ОФОРМЛЕННЯ НА РОБОТУ ЗА СУМІСНИЦТВОМ НЕ ПОТРІБНО.

Працівники, яких приймають на роботу терміном до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутнього працівника, за яким зберігається місце роботи (посада), — до чотирьох місяців, уважаються тимчасовими працівниками, або працівниками, прийнятими на роботу тимчасово.

Про роботу за сумісництвом із працівником в установленому порядку укладають трудовий договір.

Прийняття на роботу за сумісництвом (незалежно від того, де працевлаштовується працівник — на тому самому чи на іншому підприємстві) має супроводжуватися:
присвоєнням табельного номера;
унесенням прізвища працівника в табель обліку використання робочого часу (типова форма № П-5, затверджена Наказом № 489);
оформленням облікових документів: особової картки працівника за формою № П-2, затвердженою наказом Державного комітету статистики України та Міністерства оборони України від 25 грудня 2009 року № 495/656 (зазначати стаж роботи в п. 7розділу І «Загальні відомості» та заповнювати розділ ІІ «Відомості про військовий облік» не обов’язково);
унесенням відповідних записів до штатно-посадової та алфавітної книги (якщо вони є).

 

Тимчасові працівники

Питання щодо прийняття на роботу тимчасових працівників та інші питання, пов’язані з їхньою працею, мають вирішуватися з урахуванням положень КЗпП та Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24 вересня 1974 року № 311-ІХ.

ЗВЕРНУТИ УВАГУ
ОСІБ, ЯКИХ ПРИЙМАЮТЬ НА РОБОТУ ТИМЧА­СОВО, ПОПЕРЕДЖАЮТЬ ПРО ЦЕ ПІД ЧАС УКЛАДЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ. ПРИ ЦЬОМУ
В НАКАЗІ ПРО ПРИЙНЯТТЯ НА РОБОТУ СЛІД
УКАЗАТИ НА ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР ТРУДОВИХ ВІДНОСИН І ЗАЗНАЧИТИ КОНКРЕТНИЙ ТЕРМІН РОБОТИ ПРАЦІВНИКА.

 

Сезонні працівники

Під час прийняття на роботу сезонних працівників слід керуватися КЗпП та Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24 вересня 1974 року № 310-ІХ та Списком сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 року № 278.

ЗВЕРНУТИ УВАГУ
Працівники, яких приймають на сезонну роботу, мають бути попереджені про це під час укладення трудового договору. Умову про прийняття саме на сезонну роботу обов’язково зазначають у наказі.

Сезонними працівниками вважаються особи, яких приймають для виконання робіт протягом певного періоду/сезону, але не більше шести місяців у зв’язку з природними та кліматичними умовами.

 

ДОДАТКОВІ УМОВИ
ПРИЙНЯТТЯ НА РОБОТУ

 Конкурсний відбір

Проведення конкурсу на заміщення вакан­тних посад передбачено відповідними нор­мативно-правовими актами, зокрема:
Порядком проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 року № 69;
Порядком проведення конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання дер­жавного сектору економіки, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 року № 777;
Положенням про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 24 грудня 2002 року № 744. Цим Положенням установлено порядок обрання за конкурсом осіб на вакантні посади таких науково-педагогічних працівників: завідувачів кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів, асистентів.
Результати проведення конкурсу, а головне — ухвалене рішення стосовно кожного учасника конкурсу залежить від послідовного виконання таких процедур (узагальнених):
видання керівником підприємства наказу про проведення конкурсу (важливо чітко визначити строки подання документів для участі в конкурсі та проведення конкурсу, затвердити склад конкурсної комісії, передбачити інші процедурні дії);
розміщення оголошення в засобах масової інформації;
отримання документів від учасників конкурсу та ознайомлення з ними;
ухвалення конкурсною комісією рішення щодо допуску (недопуску) осіб до участі в конкурсі;
проведення засідань конкурсної комісії та ухвалення нею відповідних рішень стосовно кожного учасника конкурсу.

ЗВЕРНУТИ УВАГУ
ОСТАТОЧНЕ РІШЕННЯ ПРО УКЛАДЕННЯ ТРУДО­ВОГО ДОГОВОРУ (КОНТРАКТУ) З ПЕРЕМОЖЦЕМ КОНКУРСУ УХВАЛЮЄ КЕРІВНИК ПІДПРИЄМСТВА
З НАСТУПНИМ ЙОГО ОФОРМЛЕННЯМ В УСТАНОВЛЕНОМУ ПОРЯДКУ.

 

Проведення медичного огляду

Роботодавець забезпечує проведення медичних оглядів відповідно до:
КЗпП України (ст. 169);
Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-ХІІ (ст. 17);
Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246. Цим Порядком визначено процедуру проведення медичних оглядів, у т. ч. під час прийняття на роботу працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба в професійному доборі, та осіб віком до 21 року;
Порядку проведення обов’язкових профілактичних медичних оглядів та видачі особистих медичних книжок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 (далі — Постанова № 559; Порядок № 559). Відповідно до цього Порядку медичним оглядам підлягають працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення, згідно з Переліком професій, виробництв та органі­зацій, працівники яких підлягають обов’язковим профілактичним ме­дичним оглядам, затвердженим Постановою № 559. Роботодавець забезпечує ведення журналу реєстрації особистих медичних книжок, де зазначаються: номер, серія, дата видачі книжки, прізвище, ім’я, по батькові її власника;

ЗВЕРНУТИ УВАГУ
ОСОБИСТА МЕДИЧНА КНИЖКА ВИДАЄТЬСЯ ПРАЦІВНИКОВІ ЛИШЕ ДЛЯ ПРОХОДЖЕННЯ МЕДИЧНОГО ОГЛЯДУ, ПІСЛЯ ЧОГО ВОНА ПІДЛЯГАЄ ПОВЕРНЕННЮ РОБОТОДАВЦЕВІ, ЯКИЙ ЗАБЕЗПЕЧУЄ ЇЇ ЗБЕРІГАННЯ. У РАЗІ ЗВІЛЬНЕННЯ ОСОБИСТА МЕДИЧНА КНИЖКА ВИДАЄТЬСЯ ПРАЦІВНИКОВІ ПІД РОЗПИСКУ (П. 10 ПОРЯДКУ № 559).

Порядку проведення обов’язкових попе­редніх та періодичних психіатричних оглядів,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2000 року № 1465 (далі — Постанова № 1465), та Інструкції про проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17 січня 2002 року № 12.
Психіатричні огляди проводять для певних осіб, які працевлаштовуються, з урахуванням Переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих, затвердженого Постановою № 1465;
Порядку проведення обов’язкового профілактичного наркологічного огляду громадян,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1997 року № 1238 (Перелік професій та видів діяльності, для яких є обов’язковим первинний і періодичний профілактичний наркологічний огляд, затверджено цією ж постановою). Після проведення профілактичного наркологічного огляду особі видається сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду;

Допускати осіб, указаних у зазначеному вище Переліку, до роботи без такого сертифіката заборонено.

Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів,затвердженого спільним наказом Міністерства охорони здоров’я України та Міністерства внутрішніх справ України від 31 січня 2013 року № 65/80. Медичні огляди проводяться під час прийняття на роботу водія та отримання права на керування транспортним засобом відповідної категорії. За результатами огляду видають медичну довідку щодо придатності до керування транс­портним засобом за формою, наведеною в додатку 1 до цього Положення, із зазначенням терміну, до якого ця довідка дійсна.

Друга частина »

Стаття надана редакцією журнала «Довідник кадровика»
спеціально для інтернет-порталу «Всеукраїнська асоціація кадровиків» 
(детальніше —журнал «Довідник кадровика» № 9, 2015)

Матеріали до теми


Працівник не пройшов медогляд: чи можна допускати його до роботи?
Ні, роботодавець зобов’язаний за свої кошти забезпечити фінансування та організувати проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом ...