Підсумований облік робочого часу: оформлення надурочних і їх оплата

У редакцію журналу звернулися передплатники із таким запитанням:
Відповідно до графіку водії 24 год. працюють і 72 год. відпочивають. Колективним договором підприємства за складність у роботі для водіїв передбачено 4 додаткових дні відпустки. За місяць тривалість їхнього робочого часу, відпрацьованого понад норму, становить 26–28 год. Як оформити й оплатити цей час? Як оформити табель?

Застосування наведеного в запитанні режиму роботи водіїв практично неможливе. Слід наголосити, що автотранспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки. Таким чином, умови праці осіб, які його обслуговують, мають регламентуватися та контролюватися власником автотранспортного засобу значно жорсткіше, ніж на звичайних роботах, які не становлять небезпеки для оточуючих.

Загальні положення

Важливим комплексним нормативно-правовим актом, який встановлює вимоги до організації часу роботи водіїв автотранспортних засобів, є Положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту України від 17 січня 2002 року № 18 (далі — Положення № 18). Цей документ розроблено з урахуванням вимог:

— КЗпП України;

— Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті від 27 червня 1979 року (ратифікована Україною 6 березня 2008 року);

— Рекомендації щодо тривалості робочого часу та періодів відпочинку на дорожньому транспорті № 161 (ухвалена Генеральною конференцією Міжнародної організації праці 27 червня 1979 року);

— Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення від 1 липня 1970 року (Україна приєдналася 7 вересня 2005 року).

Положення № 18 установлює особливості регулювання часу праці та відпочинку водіїв автотранспортних засобів і осіб, які пересуваються на автотранспортному засобі та безпосередньо зайняті роботою, пов’язаною з цим транспортним засобом, його пасажирами або вантажем, що перевозиться (далі — водій).

Дія Положення № 18 поширюється на підприємства, установи та організації (далі — підприємство) незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, на яких працюють за трудовим договором (контрактом)* водії, а також на фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які надають послуги з перевезення пасажирів і вантажів автотранспортними засобами або забезпечують перевезення для власних виробничих потреб. Режим праці і відпочинку, передбачений Положенням № 18, є обов’язковим при складанні графіків роботи водіїв. Розклад і графіки руху автотранспортних засобів для всіх видів перевезень (внутрішніх і міжнародних) мають розроблятися відповідно до норм і вимог зазначеного Положення.
Таким чином, норми Положення № 18 охоплюють усіх водіїв автотранспортних засобів, у т. ч. і тих, які здійснюють перевезення для власних потреб суб’єкта господарювання. Слід наголосити, що Положенням № 18 не передбачено можливості використовувати працю водія безперервно протягом 24 год. його роботи. Такий режим роботи не встановлений і КЗпП. Більш того, водії належать до тієї категорії працівників, стан здоров’я яких повинен контролюватися перед початком кожної робочої зміни, оскільки їх робота потребує підвищеної уваги та напруженості.

Тривалість робочого часу водіїв

Відповідно до Положення № 18 робочим часом водія, зокрема, вважається:
— час керування автотранспортним засобом на маршруті (у рейсі);
— час стоянки автотранспортного засобу в пунктах навантаження та розвантаження вантажів, у місцях посадки та висадки пасажирів, у місцях використання обладнання спеціальних автотранспортних засобів;
— час простою не з вини водія;
— підготовчо-остаточний час для виконання робіт перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення, а при міжміських перевезеннях — для виконання робіт перед початком та після закінчення зміни в місці стоянки на кінцевих або проміжних пунктах маршруту (рейсу);
— час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення;
— час зупинок, передбачених графіком, для короткочасного відпочинку від керування автотранспортним засобом на маршруті (у рейсі) та на кінцевих пунктах, а також час для огляду та технічного обслуговування автотранспортних засобів на проміжних та кінцевих пунктах маршруту (рейсу);
— час охорони автотранспортного засобу з вантажем або без нього під час стоянки на кінцевих та проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень у разі, якщо такі обов’язки передбачені трудовим договором, укладеним з водієм;
— половина часу, передбаченого завданням на рейс (розкладом, графіком) міжміського сполучення, при роботі двох водіїв на автотранспортному засобі, обладнаному спальним місцем;
— час проведення робіт з усунення технічних несправностей автотранспортного засобу на маршруті (у рейсі), а також у польових умовах через відсутність технічної допомоги;
— інший час, передбачений законодавством України.
З урахуванням усіх наведених складових робочого часу водія тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами відповідно до статті 142 КЗпП, та графіками змінності, які затверджує власник автотранспортного засобу за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (особою), а за їх відсутності — після погодження з працівником, яке закріплюється укладанням трудового договору або додатка до нього з дотриманням установленої законодавством тривалості робочого тижня.
Нормальна тривалість робочого часу водіїв відповідно до статті 50 КЗпП не повинна перевищувати 40 год. на тиждень. Відповідно до статті 52 КЗпП для водіїв 5-денний або 6-денний робочий тиждень установлюється власником автотранспортного засобу спільно з виборним органом первинної профспілкової організації та з урахуванням думки трудового колективу і за погодженням з місцевою радою народних депутатів.
Для водіїв, яким установлено 5-денний робочий тиждень з двома вихідними днями, тривалість щоденної роботи (зміни) у середньому не може перевищувати 8 год., а для водіїв, яким установлено 6-денний робочий тиждень з одним вихідним днем, — 7 год. на добу.
Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи водіїв скорочується на 1 год. як при 5-денному, так і при 6-денному робочому тижні.
Напередодні вихідних днів тривалість роботи при 6-денному робочому тижні не може перевищувати 5 год.
Тривалість роботи (зміни) водія у нічний час повинна скорочуватися на 1 год. У разі, якщо це необхідно за умовами виробництва, зокрема на безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при 6-денному робочому тижні з одним вихідним днем, тривалість нічної роботи водія зрівнюється з денною. Нічним вважається час з 10 год. вечора до 6 год. ранку.

Підсумований облік робочого часу водіїв

Якщо для водіїв за умовами виробництва чи роботи не може бути дотримана 8- або 7-годинна тривалість робочої зміни або 40-годинна тривалість робочого тижня, відповідно до статті 61 КЗпП допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу, як правило, за місяць. Тривалість робочого часу за обліковий період не повинна перевищувати нормального числа робочих годин.
Рішення про запровадження підсумованого обліку робочого часу приймається власником автотранспортного засобу за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом чи особою.
Слід наголосити, щопри підсумованому обліку робочого часу водія нормальна тривалість щоденної роботи (зміни) може бути встановлена тривалістю не більше 10 год. на добу.
Якщо нормальна тривалість робочого дня охоплює тривалі періоди очікування чи перерви в роботі, наприклад, перевезення для установ охорони здоров’я, організацій комунального господарства, телеграфного, телефонного і поштового зв’язку тощо, або якщо екіпажу чи водієві автотранспортного засобу необхідно дати змогу доїхати до відповідного місця відпочинку, то за таких умов тривалість робочого дня (зміни) може бути збільшена до 12 год. на добу лише у разі, коли час безпосереднього керування автотранспортним засобом протягом робочого дня (зміни) не перевищує 9 год.
При міжміських перевезеннях тривалість робочого часу водія може передбачатися власником автотранспортного засобу за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом чи особою лише тривалістю до 10 год. на добу. У разі коли тривалість робочого часу водія перевищує 12 год. на добу, в рейс направляються два водії. При цьому такий автотранспортний засіб має бути обладнаний місцем для відпочинку водія.
Тривалість робочої зміни понад 10 год. на добу не може бути встановлена таким категоріям працівників:
— водіям із стажем керування автотранспортним засобом менше трьох років;
— водіям, яким це заборонено за медичними показаннями.

Графіки роботи

При запровадженні для водіїв автотранспортних засобів підсумованого обліку робочого часу роботодавцем мають ураховуватися положення Методичних рекомендацій щодо застосування підсумованого обліку робочого часу, затверджені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 квітня 2006 року № 138, зокрема, обліковий період підсумованого обліку робочого часу установлюється в колективному договорі підприємства. Щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена графіком роботи (змінності), може коливатися протягом облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді.
При підсумованому обліку робочого часу графіки роботи (змінності) мають розроблятися таким чином, щоб тривалість перерви в роботі між змінами відповідно до частини першої статті 59 КЗпП була не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи й перерву на обід), тривалість щотижневого безперервного відпочинку згідно зі статтею 70 КЗпП має бути не меншою, як 42 год. Відповідно до частини другої статті 59 КЗпП призначення працівника на роботу протягом двох змін підряд забороняється. В окремих випадках тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку може бути скорочена, але не менш, як до 12 год. на добу. На умовах, визначених колективним договором, невикористані години щоденного (міжзмінного) відпочинку підсумовуються і можуть бути надані як додаткові вільні від роботи дні протягом облікового періоду.
Час, відпрацьований понад нормальну тривалість робочого часу, визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом роботи згідно з табелем обліку робочого часу та нормою тривалості робочого часу за обліковий період. Кількість додаткових вільних від роботи днів визначається шляхом ділення часу, відпрацьованого понад норму тривалості робочого часу, на нормальну тривалість робочого дня, встановлену на підприємстві (8 год. при 5-денному тижні або 7 год. при 6-денному тижні).
Графіками роботи на обліковий період мають бути передбачені дні щотижневого відпочинку. У місячному та інших облікових періодах, що перевищують місяць, кількість вихідних днів за графіками роботи (змінності) не повинна бути меншою, ніж кількість повних тижнів цього облікового періоду. Робота у визначені вихідні дні компенсується у порядку, передбаченому статтею 72 КЗпП.
Підсумований облік робочого часу кожного працівника здійснюється за табелем виходів на роботу та затвердженим графіком роботи (змінності) за обліковий період. Облік робочого часу кожного працівника має провадитися наростаючим підсумком з початку встановленого облікового періоду. Норма робочого часу за обліковий період визначається за календарем з розрахунку 6-денного робочого тижня, 7-годинного робочого дня (чи відповідного скороченого робочого дня) з урахуванням скороченого робочого часу напередодні вихідних днів — до 5 год. і святкових і неробочих днів — на 1 год.
У порядку, встановленому в колективному договорі, норма робочого часу за обліковий період може визначатися за графіком 5-денного робочого тижня. Ураховуючи те, що при 5-денному робочому тижні КЗпП не передбачає встановлення конкретної тривалості щоденної роботи, норма робочого часу за обліковий період визначається шляхом множення часу тривалості робочого дня на кількість робочих днів за календарем 5-денного робочого тижня, що припадають на цей період, з рівною тривалістю кожного робочого дня, з урахуванням її скорочення напередодні святкових і неробочих днів, та з вихідними днями в суботу і неділю.
Загальна кількість надурочних годин за обліковий період визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом і нормою годин за цей період. При підрахунку нормальної кількості робочих годин облікового періоду виключаються дні, які за графіком або розпорядком роботи припадають на час, упродовж якого працівник відповідно до законодавства був звільнений від виконання своїх трудових обов’язків (відпустка, виконання державних або громадських обов’язків, тимчасова непрацездатність, оплачені цілоденні простої не з вини працівника тощо).

У разі коли за характером виробництва чи роботи неможливе дотримання законодавчої норми робочого часу в установленому обліковому періоді і неминуча необхідність надурочного робочого часу, графіки роботи (змінності) повинні розроблятися з таким розрахунком, щоб норма надурочного часу за загальним правилом відповідно до статті 65 КЗпП не перевищувала 120 год. на рік.
Згідно з Положенням № 18 надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного водія 4 год. протягом двох днів підряд або 75 год. на рік у разі встановлення підсумованого обліку робочого часу, чи 100 год. на рік у разі дотримання щотижневої норми тривалості робочого часу.
При підсумованому обліку робочого часу час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, уважається надурочним і оплачується згідно зі статтею 106 КЗпП.
Слід наголосити, що підрахунок надурочного часу та оплата за всі години надурочної роботи провадиться в кінці облікового періоду.
Робота понад норму робочого часу, передбаченого графіком в окремі дні, тижні, місяці облікового періоду, при збереженні норми робочого часу за обліковий період, не є надурочною роботою. Переробіток норми робочого часу, що виникає в окремі дні при підсумованому обліку, може компенсуватися додатковими днями відпочинку або відповідним зменшенням тривалості роботи в інші дні облікового періоду.

Оплата роботи в надурочний час

У разі підсумованого обліку робочого часу робота у святкові та неробочі дні, визначені статтею 73 КЗпП, за графіком включається в норму робочого часу за обліковий період, установлену на підприємстві. Години роботи, що перевищують цю норму, вважаються надурочними і оплачуються в подвійному розмірі. Тому під час підрахунку надурочних годин при підсумованому обліку робочого часу робота у святкові і неробочі дні, проведена понад установлену на підприємстві норму робочого часу, за обліковий період не враховується, оскільки вона вже оплачена в подвійному розмірі.
Положенням № 18 передбачено, що водіям легкових автомобілів (крім таксі), а також водіям інших автотранспортних засобів експедицій і розвідувальних партій, зайнятих на геологорозвідувальних, топографо-геодезичних і розвідувальних роботах за польових умов, у разі потреби може встановлюватися ненормований робочий день.
Відповідно до Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року № 7, ненормованим робочим днем вважається такий особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу і така робота не вважається надурочною і за неї не здійснюється додаткова оплата перепрацьованого часу. Міра праці у цьому випадку визначається не лише тривалістю робочого часу, а також колом обов’язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).
Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу працівникам надається додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів. Список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, а також конкретна тривалість додаткової відпустки встановлюється колективним договором по кожному виду робіт, професій та посад чи трудовим договором.
Слід наголосити, що відповідно до Положення № 18 кількість годин перепрацьованого часу при роботі вищеназваних категорій водіїв на умовах ненормованого часу може визначатись у колективному договорі підприємства. Водіям з ненормованим робочим днем, крім щорічної додаткової відпустки у випадках, передбачених законодавством, провадиться відповідна оплата за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність виконання службових завдань понад установлену тривалість робочого часу.

Відповідно до пунктом 2.8. Положення № 18 максимальна загальна тривалість часу керування автотранспортним засобом, включаючи надурочні роботи, не може перевищувати 9 год. на день і 48 год. на тиждень у середньому за місячний обліковий період, а в умовах гірської місцевості, під час перевезень пасажирів автобусами габаритною довжиною понад 9,5 м та під час перевезень великовагових чи великогабаритних вантажів не може перевищувати 8 год. на добу.
Положенням № 18 також передбачено, що час охорони автотранспортного засобу з вантажем або без нього зараховується водієві в розмірі не менше 1/3 робочого часу. Конкретна тривалість часу охорони вантажу та автотранспортного засобу, що зараховується водіям у робочий час, установлюється власником за погодженням з профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом чи особою.
Якщо перевезення на одному автотранспортному засобі здійснюється двома водіями, то час на охорону вантажу та автотранспортного засобу враховується в робочий час лише одному водієві. Угодою між власником та водієм може бути встановлений інший порядок урахування та обліку часу стоянки з одночасною охороною автотранспортного засобу з вантажем або без нього.
Час присутності на робочому місці водія, коли він не керує автотранспортним засобом, при направленні у рейс двох водіїв зараховується йому в розмірі не менше 50% робочого часу. Конкретна тривалість часу присутності на робочому місці водія, коли він не керує автотранспортним засобом при направленні в рейс двох водіїв, що зараховується в робочий час, установлюється власником за погодженням із профспілковим органом або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом чи особою.

Облік робочого часу водіїв

Відповідно до статті 30 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР роботодавець зобов’язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи. Оскільки виконання працівником трудових обов’язків з дотриманням встановленого правилами внутрішнього трудового розпорядку режиму роботи є істотною умовою трудового договору, облік відпрацьованого працівником часу має бути забезпечений роботодавцем за будь-яких застосовуваних форм та систем оплати праці. Облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табелю, дорожніх листів та інших документів.
Робочий час водіїв, які працюють щоденно в певні години, встановлені правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, обліковується щоденно. Час роботи понад установлену тривалість робочої зміни вважається надурочною роботою і підлягає оплаті в установленому законодавством порядку.
При підсумованому обліку робочого часу час, відпрацьований понад норму тривалості робочого часу за обліковий період, уважається надурочним і оплачується згідно зі статтею 106 КЗпП.
Робочий час водіїв з ненормованим робочим днем обліковується у робочих днях (крім роботи у святкові дні, яка обчислюється у годинах). Робота водіїв, яким установлено ненормований робочий день, понад нормальну тривалість зміни не вважається надурочною та додатково не обліковується.
Облік часу простоїв водіїв автотранспортних засобів ведеться шляхом заповнення листів простою або відміток у графі особливих відміток дорожнього листа з наступним відображенням цього часу в табелі обліку робочого часу.
З 1 січня 2009 року в Україні застосовується нова форма табелю обліку робочого часу, затверджена наказом Державного комітету статистики України «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 5 грудня 2008 року № 489, яка передбачає й відповідні коди та символи відображення режиму роботи та відпочинку працівників, у т. ч. і водіїв автотранспортних засобів.
У запитанні відсутня інформація щодо умов виробничої діяльності водіїв автотранспортних засобів. Надати правильну відповідь на поставлені запитання неможливо. Однозначно можна стверджувати лише те, що за будь-яких виробничих умов водій автотранспортного засобу не може працювати 24 год. на добу.
Щодо надання відповідно до умов колективного договору підприємства 4 додаткових днів до щорічної слід відзначити, що названа відпустка може надаватися як додаткова трудова пільга відповідно до статті 9¹ КЗпП України. У разі впровадження водіям автотранспортних засобів режиму роботи з ненормованим робочим днем у колективному договорі підприємства має бути передбачено конкретну тривалість додаткової відпустки за ненормований робочий день відповідно до пункту 2 частини першої статті 8 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/ВР-96. При цьому підприємство має право зберегти цим же ж водіям і додаткову відпустку, яка надається за рахунок власних коштів підприємства як трудова пільга.
____________
*Сфера застосування контрактної форми трудового договору визначається законами України.