Вхід

(If you're a human, don't change the following field)
Your first name.
(If you're a human, don't change the following field)
Your first name.


Отримайте БЕЗКОШТОВНО! 
4 основні Посадові інструкції
 Надішлемо їх на вашу електронку
 

Професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників

Дата публікації: 07.06.2010
ЖУРНАЛ "ДОВІДНИК КАДРОВИКА" №10, 2008

Ольга Хамайдюк,
консультант з бухгалтерського обліку та оподаткування

Нормативно-правові акти:
КОДЕКС законів про працю України
ГОСПОДАРСЬКИЙ кодекс України
ЗАКОН УКРАЇНИ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV
ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ:
— «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року № 100
— «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28 червня 1997 року № 695
— «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23 квітня 1999 року № 663
НАКАЗ МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ТА МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ «Про затвердження Положення про професійне навчання кадрів на виробництві»  від 26 березня 2001 року № 127/151
НАКАЗ МІНІСТЕРСТВА ПРАЦІ УКРАЇНИ, МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ТА МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ «Про затвердження Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 28 червня 1993 року № 43
НАКАЗ МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ «Про затвердження Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон» від 13 березня 1998 року № 59 
ЛИСТ МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ «Про службові відрядження» від 5 березня 2007 року № 31-18030-07-29/4504

 

Види професійного навчання кадрів

          Мета будь-якого професійного навчання — підвищувати якість професійного складу працівників підприємства, організації чи установи (далі — підприємство), формувати в них високий професіоналізм, майстерність, сучасне економічне мислення, вміння працювати в нових економічних умовах і забезпечувати на цій основі високу продуктивну працю й ефективну зайнятість (п. 1.1 Положення про професійне навчання кадрів на виробництві, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 року № 127/151; далі —Положення № 127).
Згідно з пунктом 3.1 Положення № 127 професійне навчання кадрів на виробництві буває таких видів:
— первинна професійна підготовка робітників;
— перепідготовка робітників;
— підвищення кваліфікації робітників;
— підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців.
Первинна професійна підготовка робітників проводиться для осіб, які зараховані на роботу на підприємство учнями та раніше не мали робітничої професії. Таке професійно-технічне навчання забезпечує рівень професійної кваліфікації нових працівників, потрібний для продуктивної професійної діяльності.
Перепідготовка робітників — це професійно-технічне навчання, спрямоване на оволодіння іншою професією працівниками, які здобули первинну професійну підготовку. Перепідготовка проводиться задля  навчання робітників, що вивільнюються у зв’язку з перепрофілюванням чи реорганізацією підприємства тощо; задля розширення їх професійного профілю; якщо треба змінити професію через брак роботи, яка відповідає професії робітника, або в разі втраченої здатності виконувати роботу за попередньою професією.
Підвищення кваліфікації робітників — це професійно-технічне навчання працівників, що дає можливість розширювати й поглиблювати раніше здобуті професійні знання, уміння і навики на рівні вимог виробництва чи сфери послуг.
Згідно з пунктом 3.4 Положення № 127 підвищення кваліфікації робітників може здійснюватися за такими формами:
— виробничо-технічні курси — призначені для підвищення кваліфікації, поглиблення та розширення знань робітників, їх навиків та вмінь до рівня, що відповідає вимогам виробництва за професією, якою вони вже володіють. Успішне закінчення курсів є доконечною умовою для присвоєння робітникам вищого кваліфікаційного розряду (класу, категорії, групи) та професійного зростання.
— курси цільового призначення — тут робітники вивчають нове обладнання, вироби, товари, матеріали, послуги, сучасні технологічні процеси, засоби механізації та автоматизації, що використовуються на виробництві, правила та вимоги їх безпечної експлуатації, технічну документацію, ефективні методи організації праці тощо.
Підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців  проводиться для вдосконалення знань, умінь та навиків за наявною спеціальністю, оволодіння функціональними обов’язками, основами менеджменту, маркетингу, вдосконалення навиків управління сучасним виробництвом, раціональної та ефективної організації праці тощо.
Підвищення кваліфікації керівних працівників та фахівців може відбуватися як:
— спеціалізація;
— довгострокове підвищення кваліфікації;
— короткотермінове підвищення кваліфікації; 
— стажування. 
Спеціалізація проводиться з метою отримання працівником додаткових спеціальних знань, умінь та фахових навиків в межах спеціальності, якою він уже володіє. Як звичайно, спеціалізація здійснюється у відповідних навчальних закладах за професійним спрямуванням виробничої діяльності працівника без присвоєння кваліфікації та зміни освітньо-кваліфікаційного рівня. Тривалість спеціалізації становить не менше 500 год., після завершення якої працівникові видається диплом про перепідготовку.
Довгострокове підвищення кваліфікації здійснюється передусім для керівних працівників та фахівців, щойно прийнятих на роботу, або в разі їх переміщення по службі. У загальному порядку для керівних працівників та фахівців таке навчання має проводитися залежно від виробничої потреби, але не рідше одного разу на п’ять років. Зазвичай навчання здійснюється в закладах післядипломної освіти, а його тривалість установлюється від 72 до 500 год. Довгострокове підвищення кваліфікації підтверджується відповідним свідоцтвом.
Короткотермінове підвищення кваліфікації  — це поглиблене вивчення керівними працівниками та фахівцями підприємства певного напряму діяльності. Проводиться періодично залежно від виробничої потреби, а саме: модернізації, перепрофілювання чи структурної перебудови підприємства, значних змін у нормативно-правовій базі, яка регулює його діяльність, тощо. Тривалість навчання становить не більше 72 год. Підтвердженням такого навчання є посвідчення або довідка.
Стажування — проводиться на підприємствах як в Україні, так і за її межами задля того, щоб працівники засвоїли вітчизняний і зарубіжний досвід та набули практичних умінь і навиків для виконання обов’язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня. Тривалість стажування залежить від мети й виробничої потреби та становить не більше 10 місяців. Після закінчення стажування працівникові видається довідка довільної форми.
Окрім перелічених форм підвищення кваліфікації, підприємства в разі виробничої потреби можуть застосовуватися й інші форми, такі як: семінари, семінари-практикуми, семінари-наради, «круглі столи», тренінги тощо.

Оплата вартості професійного навчання кадрів

Згідно зі статтею 201 КЗпП, аби забезпечити перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників, власник підприємства або уповноважений ним орган організовує за свій рахунок індивідуальне, бригадне, курсове та інше виробниче навчання.
Згідно з Господарським кодексом України підприємства мають право укладати договори з суб’єктами господарювання та вільно обирати предмет договору, визначати зобов’язання та встановлювати інші умови, які не суперечать законодавству України. Це означає, що підприємство повною мірою має право укладати договір, предметом якого є підвищення кваліфікації, професійна підготовка чи перепідготовка кадрів. Тому, направляючи працівника на професійне навчання, підприємство насамперед змушене укласти договір із закладом, де проходитиме навчання. А професійне навчання працівників може відбуватися як на базі самого підприємства-працедавця, так і в інших суб’єктів господарювання (серед них і комерційних).
Плату за професійну підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації кадрів можна вносити за увесь термін такого навчання повністю одноразово чи частками, безготівковим розрахунком або готівкою залежно від умов, зазначених у договорі. Оплата вартості професійного навчання працівників бюджетної сфери здійснюватиметься за бюджетні кошти.

Мінімальні державні гарантії працівникам, яких направляють на професійне навчання

Згідно зі статтею 122 КЗпП держава гарантує працівникові, направленому підприємством на курси підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, збереження місця роботи (посади) та здійснення виплат, передбачених законодавством. А саме, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про гарантії і компенсації для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва» від 28 червня 1997 року № 695 (далі — Постанова № 695) встановлено такі мінімальні гарантії працівникам, яких направляють на професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації:
— збереження середньої заробітної плати за місцем роботи на час навчання;
— оплату вартості проїзду до місця навчання і назад;
— виплату добових (іногороднім — стипендії);
— оплату вартості проживання.
При цьому згідно з пунктом 2 Постанови № 695 ці гарантії (а також стипендії для іногородніх) виплачуватимуться працівникам, направленим на професійну підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, лише за основним місцем роботи.

Звернути увагу
 Для таких категорій працівників, як учителі та інші працівники сфери освіти, середня заробітна плата зберігається на кожному робочому місці.

Якщо професійне навчання відбувається на базі свого підприємства або в населеному пункті, де розташоване підприємство, яке направляє працівника, тоді працівникові не оплачуватимуть вартість добових, проїзду та проживання, адже підставою для оплати таких державних гарантій є підтвердні документи.
Добові. Процедура направлення працівника на професійну підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації з відривом від виробництва розпочинається виданням на підприємстві наказу або розпорядження керівника підприємства (додаток 1), де вказується: виробнича потреба (чи обов’язковість) направлення працівника на професійне навчання, його термін; у разі проходження такого навчання в іншому населеному пункті — потреба оформлення відрядження в населений пункт, куди відряджають працівника, тощо. Тут важливо не плутати: період, коли працівник перебуває на професійному навчанні в іншому населеному пункті, не вважається для нього службовим відрядженням, хоча й оформляється відповідно до нормативних актів, що регламентують відрядження.
Перед тим як працівник вирушить на професійну підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації в інший населений пункт, на підприємстві йому оформляють посвідчення про відрядження1 (додаток 2) та видають грошовий аванс.
Повернувшись із відрядження, працівник повинен в установлені терміни відзвітувати за витрати під час відрядження. Для цього до бухгалтерії підприємства працівникові треба подати належним чином оформлений Звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (форму та порядок складання якого затверджено наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми Звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, та Порядку складання вказаного звіту» від 19 вересня 2003 року № 440) з оригіналами підтвердних документів.
Терміни, в які працівник повинен відзвітувати за зазнані витрати:
1. До закінчення третього банківського дня, що настає за днем прибуття працівника до місця постійної роботи, — якщо працівник отримував авансові кошти готівкою або користувався готівкою з виданої йому корпоративної або особистої банківської картки (підп. 9.10.2 п. 9.10 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-IV; далі —  Закон № 889).
2. Не пізніше 10 днів, а через поважні причини цей строк може бути продовжено до 20 банківських днів до з’ясування питань щодо виявлених розбіжностей між відповідними звітними документами — якщо працівник користувався під час відрядження коштами на платіжній картці винятково в безготівковій формі (підп. 9.10.4 п. 9.10 ст. 9 Закону № 889).
Документальним підтвердженням для виплати добових є посвідчення про відрядження, в якому мусять стояти завірені печатками відмітки закладу, де відбувалося професійне навчання працівника, та підприємства, яке його туди направило. Якщо таких відміток нема — підприємство не має підстав виплачувати працівникові добові.


Якщо професійна підготовка, перепідготовка чи підвищення кваліфікації працівника відбуваються в іншому населеному пункті, але працівник має змогу щодня повертатися додому, підприємство відшкодовуватиме йому добові в повному обсязі. Своєю чергою, в наказі чи розпорядженні керівника підприємства про направлення працівника на професійне навчання до іншого населеного пункту варто зазначити про можливість щоденного повернення такого працівника до місця постійного проживання та назад — до місця проходження навчання (можна також указати дозволений маршрут та вид транспорту для таких поїздок). При цьому, згідно з листом Міністерства фінансів України «Про службові відрядження» від 5 березня 2007 року № 31-18030-07-29/4504, у посвідченні про відрядження відмітки про щоденне вибуття та прибуття до місця професійного навчання не проставляють.

Добові виплачують працівникові за кожний день його перебування на професійному навчанні (разом з днем від’їзду і приїзду) у розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень.
Граничні норми добових під час відряджень у межах України для працівників роботодавців усіх форм власності (окрім державних службовців, а також інших осіб, яких направляють у відрядження роботодавці, що повністю або частково утримуються/фінансуються за рахунок бюджетних коштів) згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» від 23 квітня 1999 року № 663 (далі —  Постанова № 663) у разі, коли до рахунків на оплату вартості проживання в готелях:
а) не включаються витрати на харчування — 30 грн.;
б) включаються витрати на:
— одноразове харчування — 24 грн.;
— дворазове харчування — 18 грн.;
— триразове харчування — 12 грн.
Відповідно до пункту 2 Постанови № 663 для державних службовців і працівників роботодавців, що повністю або частково утримуються/фінансуються за рахунок бюджетних коштів, норми відшкодування витрат на відрядження в межах України встановлюються згідно з додатком до Постанови № 663.
Стипендія. Згідно з підпунктом «в» пункту 1 Постанови № 695 протягом першого місяця професійного навчання іногороднім працівникам повинні виплачувати добові в розмірі, встановленому законодавством для службових відряджень. А далі, в наступні місяці навчання, до закінчення його терміну, тим працівникам, хто одержує заробітну плату в розмірі менше шести неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 2, повинна виплачуватися стипендія в розмірі 20 % добових. Хоча варто зазначити, що ця норма Постанови № 695 на теперішній час є дещо застарілою і не в усіх випадках працює. Пояснимо причину: шість неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — це 102 грн., а законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати є таким: на 1 січня 2008 року — 515 грн., на 1 квітня 2008 року — 525 грн., на 1 жовтня 2008 року — 545 грн., на 1 грудня 2008 року — 605 грн. Тому якщо працівник, якого направляють на професійну підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації, працює на підприємстві на повну ставку (оклад) — умова виплати вказаної стипендії автоматично не виконується. Якщо ж працівник працює неповний робочий день і розмір його заробітної плати відповідно за місяць буде менше 102 грн. — тоді виплата стипендії є можливою.
Вартість проїзду працівника до місця професійного навчання і назад компенсуватиметься за умови наявності проїзних документів (транспортних квитків) в оригіналі. Згідно з пунктом 1.7 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 року № 59 (далі — Інструкція № 59) витрати на проїзд компенсуватимуться в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (окрім таксі) разом з витратами, пов’язаними з придбанням проїзних квитків, користуванням постільними речами в потягах, та зі страховими платежами на транспорті.
Витрати на проїзд за місцем проходження професійного навчання працівника, а також витрати на проїзд у випадку, якщо професійна підготовка, перепідготовка чи підвищення кваліфікації працівника відбуваються в іншому населеному пункті, але працівник має змогу щодня повертатися додому, відшкодовуватимуться в розмірі проїзду транспортом загального користування (також за умови наявності підтвердних документів), окрім таксі, та відповідно до маршруту, обумовленого в наказі або розпорядженні керівника підприємства.
Проживання. Працівників, направлених на професійну підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації з відривом від виробництва згідно з Постановою № 695 на період навчання повинні забезпечувати гуртожитком готельного типу. Якщо це зробити неможливо, витрати, пов’язані з винайманням житлового приміщення, відшкодовуватимуться відповідно до норм Постанови № 663,  Інструкції № 59 та оригіналів підтвердних документів: рахунків, прибуткових касових ордерів, чеків РРО (реєстраторів розрахункових операцій) тощо.
Згідно з пунктом 1.6 розділу І Інструкції № 59 підприємство відшкодовуватиме працівникові (як на місці проходження професійного навчання, так і під час вимушеної зупинки в дорозі) фактичні витрати на винаймання житлового приміщення з розрахунку вартості одного місця у готельному номері за кожну добу такого проживання з урахуванням додаткових послуг, що надаються в готелі: прання, прасування, чищення одягу, користування телевізором та холодильником, телефоном (окрім витрат на телефонні переговори) тощо. Також працівникові відшкодовуватимуться витрати за бронювання місця в готелі в розмірі не більше 50 % його вартості за добу згідно з оригіналами підтвердних документів.
Середня заробітна плата працівникам, направленим на професійну підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації з відривом від виробництва, розраховуватиметься відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.3

Звернути увагу
Розрахунок провадитиметься виходячи з виплат за останніх два календарних місяці роботи працівника, що передували направленню на навчання. Якщо протягом указаного періоду працівник не працював, його середній заробіток обчислюватиметься в розрахунку з виплат за ще за два попередніх місяці роботи. В разі якщо і протягом цих двох місяців працівник не працював, середня заробітна плата такого працівника розраховуватиметься виходячи зі встановлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Отже, розраховують середню заробітну плату таким способом: розділивши заробітну плату за фактично відпрацьовані робочі дні на кількість відпрацьованих робочих днів, отримуємо середньоденний заробіток працівника. Здобутий результат множимо на кількість робочих днів, протягом яких працівник перебував на професійному навчанні, і знаходимо суму середньої заробітної плати працівника за період навчання.

Звернути увагу
Згідно з пунктом 10 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43 (далі — Положення № 43) заробітна плата на всіх місцях роботи враховуватиметься під час обчислення середньої заробітної плати таким категоріям працівників бюджетної сфери :
— учителям та викладачам, які працюють у кількох середніх загальноосвітніх, професійних та інших навчально-освітніх, а також вищих навчальних закладах, прирівняних до них за оплатою праці працівників, а також педагогічним працівникам дошкільних виховних, позашкільних та інших навчально-виховних закладів (як в одному, так і в кількох);
— медичним і фармацевтичним працівникам лікувально-профілактичних, санітарно-епідеміологічних установ охорони здоров’я, аптек, установ соціального забезпечення, дитячих будинків, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, а також дітей, які мають вади у фізичному чи розумовому розвитку, дитячих дошкільних виховних закладів, медико-соціальної експертизи; сестрам милосердя товариств Червоного Хреста та Червоного Півмісяця України.

Разом з тим Постанова № 663 та Інструкція № 59 за умови наявності оригіналів підтвердних документів дозволяють керівникам підприємств оплачувати працівникам, направленим у відрядження, витрати понад установлені норми витрат. Відповідно, це стосується і випадку витрат під час професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників. Також варто звернути увагу, що вище перелічені державні гарантії для працівників,  направлених підприємством на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації, є мінімальними. Тому підприємство може встановити в колективному договорі або наказі (розпорядженні) керівника підприємства додаткові види гарантій для таких працівників.
Якщо під час проходження професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації працівник захворів, тоді згідно з пунктом 1.9 розділу І Інструкції № 59 йому відшкодовуватимуть такі витрати:
— на винаймання житлового приміщення (окрім випадків, коли працівник перебуває на стаціонарному лікуванні);
— добові за весь час хвороби — доти, доки працівник не здужає приступити до виконання покладених на нього службових обов’язків або повернутися до місця постійного проживання (одначе на строк не більше двох місяців). При цьому середня заробітна плата такому працівникові за дні тимчасової непрацездатності не нараховуватиметься.
Тимчасова непрацездатність працівника та неможливість у зв’язку з цим повернутися до місця постійного проживання повинні бути засвідчені листком непрацездатності, на підставі якого працівникові також виплачуватиметься допомога з тимчасової непрацездатності.
І насамкінець. На підставі документа про проходження професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації кадрова служба підприємства вносить у трудову книжку працівника відповідні записи (додаток 3). Це передбачено підпунктом «б» пункту 2.18 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.  Крім того, згідно з пунктом 4.1 вказаної Інструкції у разі звільнення працівника необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останніх два роки перед звільненням.

     1Форму та порядок складання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми посвідчення про відрядження» від 28 липня 1997 року № 260.

2 Неоподатковуваний мінімум доходів громадян становить 17 грн.
3 Крім того, до середнього заробітку вказаним працівникам зараховуватиметься додаткова оплата за роботу, яка не є сумісництвом, відповідно до пункту 8 Переліку робіт, які не є сумісництвом (додаток до Положення № 43).