Припинення трудових відносин з директором - КАДРОВИК.UA. Головний кадровий журнал України.

15:18 07.03.2023

Підстави припинення контракту з директором

Трудові відносини з працівниками припиняються з припиненням укладеного з ними трудового договору, тобто в разі звільнення працівника.

Працівника може бути звільнено лише з підстав та в порядку, встановлених законом. Відповідно до статті 5¹ КЗпП держава гарантує громадянам правовий захист від незаконного звільнення.

Підстави припинення трудового договору викладено у статті 36 КЗпП, з-поміж яких є підстави, що можуть бути застосовані до загального кола працівників, і такі, що можуть бути застосовані лише до тих, що мають особливий статус, в т. ч. до керівників підприємств, тобто директорів. Порядок застосування певних підстав детальніше викладено в окремих статтях КЗпП.

Керівника підприємства, тобто директора, залежно від сфери його діяльності може бути звільнено:

за взаємною згодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП);
у зв’язку із закінченням строку дії контракту (п. 2 ст. 36 КЗпП).
з власної ініціативи (ст. 39 КЗпП);
з ініціативи роботодавця (ст. 40, 41 КЗпП);
на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (ст. 45 КЗпП);
на вимогу закону (пункти 3, 5, 6, 7, 7¹, 7²,7³,9 ст. 36 КЗпП);
з підстав, передбачених контрактом (п. 8 ст. 36 КЗпП).

Трудові відносини також припиняються у зв’язку зі смертю працівника, незважаючи, що КЗпП не містить такої підстави припинення трудового договору.

Окремими міністерствами та відомствами може затверджуватись порядок звільнення керівників підприємств, що входять до сфери їхнього управління. Зокрема, Процедуру звільнення керівників державних підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства культури України, затверджено Наказом № 49/0/17-14.

Зверніть увагу!

Статтею 42 Закону № 2275 передбачено низку обов’язків особи, обраної директором (генеральним директором) товариства з обмеженою відповідальністю, невиконання яких є підставою для розірвання товариством договору (контракту) з такою особою без виплати компенсації.

Особливості звільнення директора за окремими підставами, що найчастіше застосовуються в практиці, детальніше викладено нижче.

Особливості звільнення директора за угодою сторін

Таке дострокове припинення контракту з директором можливе в будь-який час, коли між сторонами досягнуто про це взаємної згоди. Пропозиція про припинення контракту може надходити як з боку директора, так і роботодавця. Якщо друга сторона погоджується з такою пропозицією, то вважається, що сторони досягли угоди про припинення трудового договору — і директора звільняють з роботи за пунктом 1 статті 36 КЗпП.

Угода про припинення контракту має укладатися в письмовій формі, оскільки в письмовій формі укладено й сам контракт. Крім того, у разі надходження ініціативи про припинення трудового договору від роботодавця на нього відповідно до цієї угоди може покладатися виконання певних обов’язків, зазвичай матеріального характеру, після припинення контракту.

На практиці звільнення за угодою сторін за пропозицією роботодавця застосовується зазвичай у тих випадках, коли в роботодавця виникла потреба звільнити працівника, а підстави для звільнення з ініціативи роботодавця відсутні або цей працівник віднесений до категорії працівників, яких законодавство забороняє звільняти з ініціативи роботодавця, зокрема вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до 3 років (до 6 років — частина шоста статті 179 КЗпП), одиноких матерів за наявності дитини віком до 14 років або дитини з інвалідністю.

Зверніть увагу!

Звільнення за угодою сторін за пропозицією працівника застосовується зазвичай тоді, коли йдеться про дострокове припинення строкового трудового договору (крім договорів про сезонну роботу та з тимчасовими працівниками) за відсутності поважних причин, які перешкоджають виконанню роботи за договором.

Пленум Верховного Суду України в пункті 8 Постанови № 9 роз’яснив, що в разі домовленості між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 статті 36 КЗпП (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами. Анулювання такої домовленості може мати місце лише при взаємній згоді про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Особливості звільнення директора з власної ініціативи

Відповідно до статті 39 КЗпП контракт підлягає розірванню достроково на вимогу директора в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення його роботодавцем законодавства про працю, а також у разі настання поважних причин, передбачених частиною першою статті 38 КЗпП. Зокрема, це у разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу:

переїзд на нове місце проживання;
переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість;
вступ до навчального закладу;
неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком;
вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею 14 віку або дитиною з інвалідністю;
догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи;
вихід на пенсію;
прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин.

Особливості звільнення директора з ініціативи роботодавця

Підстави звільнення директора з ініціативи роботодавця
Перелік підстав звільнення загального кола працівників з ініціативи роботодавця, з яких може бути звільнено і директора підприємства, викладено у статті 40 КЗпП. А в статті 41 КЗпП міститься перелік додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників, за певних умов, з-поміж яких й керівники підприємств всіх форм власності.

Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з керівниками підприємств:

одноразове грубе порушення керівником трудових обов’язків (п. 1 ст. 41);
винні дії керівника внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати (п. 1¹ст. 41);
аморальний проступок керівника, не сумісний з продовженням даної роботи (для директорів освітніх, виховних закладів) (п. 3 ст. 41);
перебування керівника всупереч вимогам Закону № 1700 у прямому підпорядкуванні у близької особи (п. 4 ст. 41);
припинення повноважень керівника як посадової особи (п. 5 ст. 41).

Зверніть увагу!

Відповідно до статті 43¹ КЗпП звільнення керівника підприємства (філіалу, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу) з ініціативи роботодавця допускається без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Звільнення директора за пунктом 1 статті 41 КЗпП (вчинення одноразового грубого порушення трудових обов’язків керівником підприємства)

Для звільнення за пунктом 1 статті 41 КЗпП керівника підприємства (директора) достатньо разового порушення ним своїх трудових обов’язків, але за умови, що таке порушення віднесене до розряду грубих.

Порушення трудових обов’язків з прямим умислом може бути визнаним таким, що підпадає під пункт 1 статті 41 КЗпП, навіть за відсутності шкідливих наслідків. Під порушення трудових обов’язків розуміється невиконання чи неналежне їх виконання. До трудових віднесені обов’язки працівника, визначені трудовим договором (контрактом), посадовою інструкцією, іншим локальним нормативним актом та законодавством про працю.

Зверніть увагу!

Не може бути підставою для звільнення за пунктом 1 статті 41 КЗпП вчинення працівником правопорушення, не пов’язаного з виконанням трудових обов’язків.

Керівника підприємства звільняє орган, який уклав з таким керівником трудовий договір (контракт) і є для керівника роботодавцем.

Стосовно керівників підприємств, майно яких перебуває у державній чи колективній власності, таким є орган, уповноважений управляти майном (галузеве міністерство, відомство, до сфери управління якого входить підприємство, чи відповідний орган місцевого самоврядування).

Якщо власником є господарське товариство чи кооператив, питання про звільнення керівника такого підприємства вирішується за рішенням зборів учасників (наглядової ради) товариства чи членів кооперативу.

Керівники відокремленого підрозділу, створеного юридичною особою, звільняються за відповідним наказом керівника юридичної особи.

Звільнення директора за пунктом 1¹ статті 41 КЗпП (вчинення винних дій керівника підприємства, внаслідок чого заробітна плата виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати)

Статтею 36 Закону № 108 передбачено, що за порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно із законодавством.

Законом № 184 статтю 41 КЗпП було доповнено пунктом 1¹, а статтю 134 — пунктом 9, які перебачають захід дисциплінарного стягнення — звільнення, та відповідно повну матеріальну відповідальність керівника підприємства за порушення ним законодавства про оплату праці.

Зверніть увагу!

Зокрема, пункт 11 статті 41 КЗпП надає право власнику підприємства як роботодавцеві звільняти найнятого ним керівника цього підприємства, якщо внаслідок винних дій цього керівника заробітна плата на очолюваному ним підприємстві виплачувалася несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати.

Звільнений за цією підставою може бути лише керівник, тобто перша особа підприємства як юридичної особи. Саме на керівника покладається персональна відповідальність за результати господарської і фінансової діяльності очолюваного ним підприємства.

Не може бути звільнений із зазначених підстав заступник керівника підприємства, керівник структурного підрозділу чи його заступник.

Зверніть увагу!

Якщо ж у разі відсутності керівника підприємства (вакантна посада керівника, відпустка, відрядження, тимчасова непрацездатність тощо) обов’язки керівника виконує інша посадова особа відповідно до наказу чи іншого нормативного акта, і в наслідок винних дій саме цієї особи заробітна плата на підприємстві виплачувалась несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом розміру мінімальної заробітної плати, тоді така посадова особа також може бути звільнена за пунктом 1 статті 41 КЗпП.

Керівник із зазначених підстав може бути звільнений в разі встановлення вини в його діях, що призвели до вказаних порушень законодавства про оплату праці. При цьому форма вини значення не має.

Не може вважатися поважною причиною несвоєчасної чи не в повному обсязі виплати заробітної плати використання коштів для здійснення відповідних платежів до бюджету чи покриття іншої фінансової заборгованості, оскільки Законом № 108 чітко зафіксовано, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку.

Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов’язань щодо оплати праці (ч. 3 ст. 15).

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості (ч. 5 ст. 24).

Звільнення оформлюється відповідним наказом (додаток 5).

Додаток. 5. Зразок наказу про дострокове розірвання контракту з директором підприємства

Звільнення директора за пунктом 3 статті 41 КЗпП (вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи)

У пункті 28 Постанови № 9 роз’яснюється, що за цією підставою можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю. До таких, з-поміж інших, належать керівні працівники (директори) навчально-виховних закладів. Але до кола осіб, які виконують виховні функції, не можуть належати працівники, у яких функція виховання є лише частиною їх загальної трудової функції, наприклад керівні працівники підприємств, які поряд з виконанням виробничих функцій повинні займатися вихованням підлеглих.

Аморальним проступком вважаються винні дії чи бездіяльність, що порушують моральні норми, притаманні суспільству, суперечать змісту трудової функції працівників, і тим самим дискредитують виховні, службові повноваження певного кола працівників. Тобто підставою для звільнення за пунктом 3 статті 41 КЗпП може бути не будь-який аморальний проступок, а такий, що не сумісний із продовженням зазначеної роботи.

Аморальність вчиненого проступку не дає права продовжувати в подальшому виконувати трудові обов’язки, що потребують високої моральної чистоти і бездоганної поведінки. Факт вчинення аморального проступку має бути належно зафіксований. Звільнення за вчинення аморального проступку не може вважатися законним, якщо воно проведене лише в результаті оцінки загальної негативної поведінки працівника, що не підтверджена конкретними фактами. Доказами вчинення аморального проступку можуть бути свідчення громадян, акти різноманітних органів і організацій.

Зверніть увагу!

Підставою для звільнення працівника може бути вчинення ним аморального проступку як пов’язаного, так і не пов’язаного з роботою, скоєння такого вчинку як у робочий, так і у вільний від роботи час. Але такий проступок має бути таким, що не може бути сумісний з продовженням виховної роботи.

Для звільнення достатньо вчинення працівником одного такого проступку.

Звільнення із зазначених підстав не є заходом дисциплінарного стягнення, тому воно може бути здійснене незалежно від притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за вчинений аморальний проступок, але в розумний строк.

Звільнення директора за пунктом 4 статті 41 КЗпП (перебування всупереч вимогам Закону України «Про запобігання корупції» у прямому підпорядкуванні у близької особи)

За пунктом 4 статті 41 КЗпП звільнення можливе лише тих працівників, перелік яких міститься в Законі № 1700.

Частиною першою статті 27 Закону № 1700 передбачено, що особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 3 цього Закону, не можуть мати у прямому підпорядкуванні близьких їм осіб або бути прямо підпорядкованими у зв’язку з виконанням повноважень близьким їм особам.

До осіб, на яких поширюється дія цієї норми, з-поміж інших, належать посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені в пункті 1 частини першої статті 3 (підп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700).

Міністерство юстиції України Листом № 1332-0-26-13/11 щодо визначення поняття «посадова особа» роз’яснює, що для вирішення питання щодо визначення поняття «посадова особа» необхідно виходити з правозастосовної практики, яка зазначає, що головним критерієм віднесення особи до кола посадових осіб є наявність в неї організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій.

Своєю чергою, відповідно до судової практики, яка склалася і знайшла своє відображення у відповідному узагальненні Верховного Суду України (йдеться про Постанову № 5), організаційно-розпорядчими обов’язками є обов’язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах незалежно від форм власності. Такі функції виконують, з-поміж інших, керівники державних, колективних чи приватних підприємств.

Абзацом третім частини другої статті 81 ЦКУ передбачено, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Юридичні особи публічного права визначені Класифікацією організаційно-правових форм господарювання ДК 002:2004, затвердженою Наказом № 97.

Отже, до кола осіб, що можуть бути звільнені за пунктом 4 статті 41 КЗпП відповідно до вимог Закону № 1700, з-поміж інших, віднесені й керівники (директори) державних та комунальних підприємств.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону № 1700 у разі виникнення обставин, що порушують вимоги частини першої цієї статті, відповідні особи, близькі їм особи вживають заходів щодо усунення таких обставин у 15-денний строк.

Якщо в зазначений строк ці обставини добровільно не усунуто, відповідні особи або близькі їм особи в місячний строк з моменту виникнення обставин підлягають переведенню в установленому порядку на іншу посаду, що виключає пряме підпорядкування.

У разі неможливості такого переведення особа, яка перебуває у підпорядкуванні, підлягає звільненню із обійманої посади.

Звернути увагу!

Зі змісту частини 2 статті 27 Закону № 1700 вбачається обов’язок роботодавця звільнити саме того працівника, що перебуває в підпорядкуванні (а не того, в якого перебуває в підпорядкуванні близька йому особа).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1700, під прямим підпорядкуванням розуміються відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень тощо, контролю за їх виконанням.

Звернути увагу!

Близькими особами є члени сім’ї суб’єкта, зазначеного у частині першій статті 3 Закону № 1700, а також чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний та двоюрідний брати, рідна та двоюрідна сестри, рідний брат та сестра дружини (чоловіка), племінник, племінниця, рідний дядько, рідна тітка, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха, батько та мати дружини (чоловіка) сина (дочки), усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням зазначеного суб’єкта.

Для прикладу, за пунктом 4 статті 41 КЗпП може бути звільнено директора комунального підприємства, якщо цей директор є близькою особою новообраного голови відповідної ради. Чи, скажімо, директора відокремленого структурного підрозділу юридичної особи (державного підприємства), якщо він є близькою особою новопризначеного директора юридичної особи.

Частиною четвертою статті 41 КЗпП також передбачено, що розірвання договору у випадку, передбаченому пунктом 4 частини першої цієї статті, проводиться, якщо неможливо перевести працівника за його згодою на іншу роботу.

Звільнення директора за пунктом 4¹ статті 41 КЗпП (наявності у працівника реального чи потенційного конфлікту інтересів, який має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, передбачений Законом України «Про запобігання корупції»)

Частиною першою статті 1 Закону № 1700 визначено, що таке «реальний конфлікт інтересів», а що таке — «потенційний конфлікт інтересів».

Згідно з частиною першою статті 28 Закону № 1700 особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону (до яких з-поміж інших віднесені й керівники (директори) державних та комунальних підприємств), зобов’язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону № 1700 зазначені особи, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення / ініціювання звільнення з посади.

Звернути увагу!

Частиною другою статті 29 Закону № 1700 передбачено, що звільнення таких осіб, у зв’язку з наявністю конфлікту інтересів здійснюється у разі, якщо реальний чи потенційний конфлікт інтересів у її діяльності має постійний характер і не може бути врегульований в інший спосіб, в тому числі через відсутність її згоди на переведення або на позбавлення приватного інтересу.

Звільнення директора за пунктом 5 статті 41 КЗпП (припинення повноважень посадової особи)

Частину першу статті 41 КЗпП згідно із Законом № 1255 доповнено пунктом 5, згідно з яким роботодавець має право розривати з власної ініціативи трудовий договір з працівником, що є посадовою особою, у випадку припинення її повноважень. Проте ні в Законі № 1255, ні в КЗпП не визначено, яка категорія працівників вважається «посадовою особою», з якою роботодавець має право розривати з власної ініціативи трудовий договір за пунктом 5 статті 41 КЗпП.

Водночас відповідно до Закону № 1255 частину 3 статті 99 ЦКУ викладено в новій редакції, в якій зазначено, що повноваження члена виконавчого органу господарського товариства можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Зміст положень частини 3 статті 99 ЦКУ треба розуміти як право компетентного (уповноваженого) органу товариства усунути голову виконавчого органу від виконання обов’язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення.

Конституційний Суд України у Рішенні № 1-рп/2010 зазначає, що така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права, зокрема в аспекті статті 46 КЗпП.

Відповідно до частини 2 статті 23 Закону № 1576 посадовими особами органів управління господарського товариства є фізичні особи — голова та члени виконавчого органу, ревізійної комісії, ревізор товариства, а також голова та члени іншого органу товариства, наділені повноваженнями з управління товариством, якщо утворення такого органу передбачено установчими документами товариства.

Згідно з частиною 1 статті 42 Закону № 2275 посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства.

Частиною 13 статті 39 Закону № 2275, з-поміж іншого, передбачено, що повноваження одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу можуть бути припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень лише шляхом обрання нового одноосібного виконавчого органу чи голови колегіального виконавчого органу або тимчасових виконувачів їхніх обов’язків. У разі припинення повноважень одноосібного виконавчого органу або члена колегіального виконавчого органу договір із цією особою вважається припиненим.

Звернути увагу!

У зазначених вище нормах не вказується ні підстав, ні причин, за яких повноваження посадової особи можуть припинятися. Водночас, на нашу думку, рішення про припинення повноважень члена виконавчого органу товариства чи відсторонення його від виконання повноважень має бути вмотивованим, пов’язаним із потребою захисту інтересів товариства.

З огляду на зазначене вище, можна зробити висновок, що в пункті 5 статті 41 КЗпП під терміном «посадова особа» розуміється насамперед одноосібний виконавчий орган (директор), чи голова (генеральний директор, голова правління), інші члени колегіального виконавчого органу господарського товариства.

Проте, з огляду на зміст пункту 5 статті 41 КЗпП, з цієї підстави, на нашу думку, може бути звільнено й іншу посадову особу, у разі законного припинення її повноважень.

Припинення повноважень посадової особи, на відміну від відсторонення від виконання повноважень, носить незворотний характер, тобто в цьому випадку не передбачається повернення цього працівника до виконання своїх обов’язків за займаною посадою. Його може бути переведено за його згодою на іншу роботу. Проте закон не зобов’язує роботодавця це робити.

Звільнення посадової особи, повноваження якої припинено, за пунктом 5 статті 41 КЗпП, на нашу думку, можливе, якщо відсутні інші підстави для звільнення, передбачені законом чи контрактом. Таке звільнення не вважається дисциплінарим стягненням. У разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 статті 41 КЗпП, відповідно до статті 44 КЗпП працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше ніж 6-місячний середній заробіток.

Особливості звільнення директора за пунктом 8 статті 36 КЗпП (підстави, передбачені контрактом)

У контракті, укладеному з директором, можуть бути вказані підстави припинення трудового договору, як такі, що уже передбачені в законі, а також такі, що обумовлені лише сторонами, а в законі не передбачені. Пункт 8 статті 36 КЗпП застосовується для звільнення у випадку, якщо підстава, за якою провадиться звільнення, обумовлена лише сторонами в контракті. Якщо трудовий припиняється за певною підставою, передбаченою законом, незважаючи, що її також зазначено і в контракті, використовується відповідна підстава, передбачена законом.

Розірвання трудового договору з директором за статтею 45 КЗпП (на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника)

Згідно із статтею 45 КЗпП на вимогу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір з керівником підприємства, якщо цей керівник порушує законодавство про працю, про колективні договори і угоди, Закон № 1045.

Звернути увагу!

Варто зазначити, що стаття 45 КЗпП не передбачає у цих випадках розірвання трудового договору з іншими керівними працівниками, крім керівника підприємства, а також не передбачає розірвання трудового договору з керівником підприємства, на вимогу іншого уповноваженого на представництво органу, зокрема, який укладав колективний договір.

У разі, коли рішення профспілкового органу не виконано і не оскаржено у зазначений строк, профспілковий орган у цей строк може оскаржити до суду діяльність або бездіяльність посадових осіб, органів, до компетенції яких належить розірвання трудового договору з керівником підприємства.

Стаття 45 КЗпП покладає на власника обов’язок розірвати трудовий договір на вимогу профспілкового органу. Це виключає можливість переведення керівника на іншу посаду, але не перешкоджає повторному прийняттю на роботу після звільнення на іншу посаду.

Це частина «КАДРОВИК.UA. Спецвипуску» № 02 / 2021

Також наразі діє знижка на комплект «КАДРОВИК.UA. Спецвипуски» (2022 рік, електронна версія).

Усі спецвипуски

Джерело: журнал «КАДРОВИК.UA»