...
Реєструйся

Роботодавцям «нав’яжуть» профспілки


Парламент визначив граничний термін виплати зарплати і посилив відповідальність за його порушення

Наприкінці вересня 2010 року народні депутати ухвалили в другому читанні законопроект №4749 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо строків виплати заробітної плати). Документом пропонується внести зміни до Кодексу законів про працю України та закону «Про оплату праці», якими встановлюється відповідальність роботодавців за несвоєчасну виплату зарплатні. Він почне діяти через місяць після його оприлюднення в друкованому органі парламенту.

Як розповів у коментарі «Дню» автор законопроекту народний депутат Володимир Марущенко, чинним законодавством про працю встановлено періодичність виплати заробітної плати «не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів». І терміни виплати заробітної плати визначаються в колективному договорі. Однак крайній термін, коли ж саме роботодавець повинен розрахуватися зі своїм робітником, законом не встановлено.

Виправити таку несправедливість своїм законопроектом і намагався депутат. «Я запропонував взяти за граничний термін три дні. Але Верховна Рада України погодилася лише на сім», — говорить він. Тепер якщо, наприклад, працівнику виплачується заробітна плата за першу половину вересня, то цю зарплатню він повинен отримати не пізніше 22 вересня, а за другу половину вересня — не пізніше 7 жовтня, пояснює нардеп.

Законопроектом також пропонується визначати крайні терміни виплати зарплатні не лише колективним договором, але й нормативним актом роботодавця, який попередньо узгоджений з первинною профспілкою чи трудовим колективним органом або людиною, яка уповноважена колективом на такі дії.

КОМЕНТАР

Юрій КУЗОВИЙ, директор департаменту розвитку соціального страхування Федерації роботодавців України:

— У прийнятому законі, на мій погляд, слід звернути увагу на наступні дві новації. Перша стосується запровадження граничного терміну виплати заробітної плати: не пізніше, ніж на сьомий день наступного місяця. У разі порушення цього терміну орган державного нагляду за дотриманням законодавства про працю та інші контролюючі органи (наприклад, прокуратура) отримують додаткову підставу порушувати питання про адміністративну відповідальність такого роботодавця. Друга новація — обов’язкове погодження нормативного акту, яким може затверджуватися порядок виплати заробітної плати, з первинною профспілкою або уповноваженою особою від трудового колективу. Така норма фактично є завуальованим примусом роботодавця до створення профспілки на підприємстві.

Ідея закону спрямована на зменшення заборгованості з виплати заробітної плати (сьогодні в Україні зарплатні борги становлять близько 1,7 мільярда гривень) та стимулювання роботодавців до регулярної її виплати. Однак бажаного ефекту, на мій погляд, цей закон не досягне. Більшість з тих роботодавців, які мають затримки із виплати заробітної плати, затримують її не тому, що вони такі погані. Просто вони отримують «живі» гроші, тільки продавши реальну продукцію, тобто фактично «живуть з коліс». А вільних фондів, кошти з яких можна направити на виплату зарплатні, у них просто немає. Тому сьогодні, особливо в умовах кризових явищ, доцільно надавати трудовим відносинам більшої гнучкості та можливості профспілкам і роботодавцям домовлятись. Натомість згаданий закон ще більше зарегульовує ці відносини, не залишаючи місця для такого діалогу.

Джерело: day.kiev.ua

Матеріали до теми