...
Реєструйся

Щодо ліквідації підприємства


МІНІСТЕРСТВО ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛИСТ

від
09.04.2010 р. N 68/06/186-10

Щодо ліквідації
підприємства

Юридичне управління
Міністерства праці та соціальної політики в межах компетенції розглянуло
<…> та повідомляє наступне.

У разі звільнення
працівників у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому
числі ліквідацією, реорганізацією підприємства, установи, організації,
скорочення чисельності або штату працівників (тобто з підстав, передбачених
пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП)), необхідно
дотримуватись порядку вивільнення працівників, що визначені статтею 492
КЗпП, а саме власник або уповноважений ним орган повинен:

1) персонально попередити працівників про наступне
вивільнення не пізніше ніж за два місяці; 2) одночасно з попередженням
про звільнення запропонувати працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві,
установі, організації (звільнення допускається лише якщо неможливо перевести
працівника, за його згодою, на іншу роботу в межах тієї ж юридичної особи
(тобто у випадках, коли вивільнення працівників не пов’язане з ліквідацією юридичної
особи)); інформувати державну службу зайнятості про наступне вивільнення
працівників із зазначенням їх професії, спеціальності, кваліфікації та розміру
оплати праці.

Враховуючи зазначене, у
разі ліквідації юридичної особи вся чисельність працівників скорочується (на
100 відсотків), весь штат працівників ліквідується. Відповідно ліквідація дає
право власнику на звільнення всіх працівників за пунктом 1 статті 40 КЗпП.

У той же час відповідно
до частини третьої статті 184 КЗпП звільнення вагітних жінок і жінок, які мають
дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179),
одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або
дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, не
допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи,
організації (тобто без правонаступництва), коли допускається звільнення з
обов’язковим працевлаштуванням.

Згідно з частиною
першою статті 32 КЗпП переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в
установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в
установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством,
установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком
випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках,
передбачених законодавством.

Враховуючи
вищезазначене, оскільки допускається звільнення жінок, які мають дитину до
трьох років з обов’язковим працевлаштуванням, таку жінку може бути переведено
за її згодою на іншу роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в
іншу місцевість. В такому разі її буде звільнено за пунктом 5 статті 36 КЗпП
(припинення трудового договору в зв’язку з переведенням працівника, за його
згодою, на інше підприємство, в установу, організацію). У випадку якщо вона
відмовляється від такого переведення, її має бути звільнено за пунктом 1 статті
40 КЗпП (розірвання трудового договору в зв’язку з ліквідацією підприємства,
установи, організації).

Разом з тим не може
бути визнано, що власник або уповноважений ним орган виконав цей обов’язок по
працевлаштуванню, якщо працівниці запропонована робота, від якої вона
відмовилась з поважних причин (наприклад, за станом здоров’я).

Поняття “одинока
мати” визначене у постанові Пленуму Верховного Суду України “Про
практику розгляду судами трудових спорів” від 6 листопада 1992 р. N 9:
одинокою матір’ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про
народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька
зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка
виховує і утримує дитину сама (абз. 1 п. 9 зазначеної постанови).

За цим визначенням для
визнання “іншої жінки” одинокою необхідні дві умови: вона сама і
виховує, і утримує дитину.

Після введення в дію
Закону “Про відпустки” таке визначення “одинокої матері” не
повинне застосовуватись, оскільки в пункті 5 частини 13 статті 10 цього Закону
визначено поняття “одинокої матері” як такої, яка виховує дитину без
батька, тобто участь батька або інших осіб в утриманні дитини не позбавляє
матір статусу одинокої.

Отже, до категорії
“одинока мати” в сенсі законодавства про працю належать: жінка, яка
не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис
про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за
вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (у тому числі
розлучена жінка, яка виховує дитину без батька, незважаючи на факт отримання
аліментів).

 

Начальник
юридичного управління
 

І.
Тубелець
 

Матеріали до теми


Створення Єдиного реєстру кваліфікацій (Класифікатора професій) підтримано депутатами
Верховна Рада України 9 травня 2024 року прийняла за основу проєкт Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України ...
Ідею відрахувань з роботодавців на накопичувальні пенсії розглянуть повторно
Верховна Рада України 25 квітня 2024 року прийняла рішення відправити проєкт Закону «Про накопичувальне пенсійне забезпечення» (№ 9212) суб’єкту законодавчої ініціативи ...