Страховий стаж для оплати листків непрацездатності

Бухгалтер, який опрацьовує листок непрацездатності, вважає, що його робота — це правильно обчислити розмір страхової виплати. Проте він має розуміти, як, за яких умов та в якому розмірі найманий працівник / застрахована особа набуває страхового стажу.

У теорії страховий стаж має обчислити та повідомити бухгалтеру кадровик. Якщо бухгалтер має неправильні відомості про розмір страхового стажу працівника, він неправильно обчислить та оплатить листок непрацездатності, і за це Пенсійний фонд України (далі — ПФУ) оштрафує саме бухгалтера, а не кадровика.

Розмір страхового стажу найманого працівника відіграє важливу роль при обчисленні «лікарняних».

Знати, як правильно обчислювати страховий стаж та якими документами він має підтверджуватися, потрібно для того, щоб:

• правильно визначити розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності;
• з’ясувати, чи потрібно обмежувати допомогу по тимчасовій непрацездатності розміром мінімальної заробітної зарплати (далі — МЗП), а допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами — розміром 2 МЗП;
• належно оформити заяву-розрахунок;
• уникнути штрафів від ПФУ.

Тонкощі обчислення страхового стажу

Як страховий стаж впливає на оплату листка непрацездатності

Для оплати листка непрацездатності має значення не тільки те, скільки страхового стажу у працівника (застрахованої особи), а й те, у який період часу він його набув. Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон № 1105) визначає дві умови застосування страхового стажу.

Першу умову визначає стаття 17 Закону № 1105. Зокрема, у ній зазначено, що розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу.

Експрес-курс «Соціальне страхування по тимчасовій непрацездатності»

Потрібно також враховувати розмір страхового стажу і оплачувати листок непрацездатності в розмірі 100 %:

• застрахованим особам, віднесеним до 1–3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;
• одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи;
• ветеранам війни, постраждалим учасникам Революції Гідності та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України;
• особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України від 23 березня 2000 року № 1584-III «Про жертви нацистських переслідувань»;
• донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 20 Закону України від 30 вересня 2020 року № 931-IX «Про безпеку та якість донорської крові та компонентів крові»;
• особам, реабілітованим відповідно до Закону України від 17 квітня 1991 року № 962-XII «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917–1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув’язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;
• медичним працівникам та фахівцям з реабілітації за період самоізоляції, обсервації, тимчасових закладах охорони здоров’я (спеціалізованих шпиталях), закладах охорони здоров’я у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб, а також на локалізацію та ліквідацію їх епідемій та спалахів, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Праця осіб з інвалідністю. Спецвипуск

Отже, допомогу по тимчасовій непрацездатності у зазначених вище розмірах надають лише працівникам, які за 12 календарних місяців перед страховим випадком, тобто за рік перед «лікарняним», набули 6 або більше місяців страхового стажу.

Якщо ж у зазначений період часу вони мають недостатньо страхового стажу, слід застосувати обмеження, а саме другу умову.

Таку умову визначає частина 4 статті 12 Закону № 1105.

Працівникам, які протягом 12 місяців перед настанням страхового випадку, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, мають страховий стаж менше 6 місяців, потрібно обчислювати та виплачувати:

• допомогу по тимчасовій непрацездатності — виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку;
• допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами — виходячи з нарахованої заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, але не більше за розмір допомоги, обчислений із двократного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.

Вебінар (запис) «Уникаємо типових помилок в питаннях діловодства: вимоги, приклади з практики»

Помилки з практики

Як показує практика, найбільше помилок при обчисленні та оплаті листка непрацездатності виникає через те, що наведені 2 умови неправильно застосовують.

Деякі бухгалтери помилково вважають, що застосовувати обмеження МЗП до застрахованих осіб, які мають 100 % страхового стажу або відповідну пільгу, не потрібно, навіть якщо вони не мають 6 місяців страхового стажу за рік перед «лікарняним». Або, навпаки, «лікарняні» обчислюють із застосуванням обмеження і не враховуючи розміру загального страхового стажу застрахованої особи.

Неправильне застосування зазначених умов призводить до того, що листок непрацездатності буде оплачено неправильно, тобто у меншому або більшому розмірі. Відповідно працівник отримає меншу страхову виплату, а роботодавця та бухгалтера оштрафує ПФУ за нецільове використання коштів.

Тож давайте з’ясуємо, як та коли потрібно застосовувати ці 2 умови…

Повний текст статті доступний у журналі КАДРОВИК.UA № 8

Джерело: журнал «КАДРОВИК.UA»