У зв’язку з прийняттям 15 березня 2022 року Закону України № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» та внесенням до нього змін Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», а також неоднозначністю застосування окремих його положень наводимо добірку судових рішень про розгляд трудових спорів під час воєнного стану.
Судова практика щодо надання відпустки без збереження заробітної плати
На прикладі рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 19.08.2022 у справі № 473/929/22
Розглядаючи спір про надання позивачам відпустки без збереження заробітної плати за основним місцем роботи та сумісництвом з 1 квітня 2022 року на період військових дій, суд керувався таким.
Згідно зі статтею 84 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) у випадках, передбачених статтею 25 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон № 504), працівникові за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.
Законом № 504 детальніше регулюються питання щодо надання відпусток без збереження заробітної плати.
Положеннями Закону № 504 передбачено надання працівникові 2 видів відпусток без збереження заробітної плати, а саме:
- відпустки, яка надається працівникам у силу суб’єктивного права, що належить їм згідно із законом, тобто в обов’язковому порядку (ст. 25 Закону № 504);
- відпустки, яка надається за згодою сторін (ст. 26 Закону № 504).
Зокрема, відповідно до частини першої статті 26 Закону № 504 за сімейними обставинами та з інших причин працівникові може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником і роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік.
Водночас частиною 3 статті 12 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136) передбачено, що протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону № 504.
Таким чином, надання працівникам відпусток без збереження заробітної плати здійснюється в інтересах саме працівників та за їхнім бажанням, а не з ініціативи роботодавця.
Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд установив, що наказ про надання відпустки без збереження заробітної плати було видано без подання відповідних заяв з боку працівників та без їх погодження з роботодавцем. Тому, з огляду на положення статей 25 і 26 Закону № 504, відповідач не мав законних підстав надавати позивачам відпустки без збереження заробітної плати.
Суд зауважив, що зазначену в спірному наказі підставу для його видачі (неявка з нез’ясованих причин) як підставу для надання працівникові відпустки без збереження заробітної плати чинним законодавством не передбачено.
Повну версію статті читайте в Живому журналі «КАДРОВИК.UA» № 12, 2022. Оформлюйте передплату на журнал із подарунками на 2023 рік.
