Чи зобов’язаний роботодавець установлювати працівникові на його прохання режим неповного робочого дня або тижня?
У загальному випадку — не зобов’язаний.
Згідно зі статтею 56 КЗпП за угодою між працівником і роботодавцем може встановлюватися як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Водночас законодавством визначено категорії працівників, яким роботодавець зобов’язаний на їхнє прохання встановити режим неповного робочого часу. Це, зокрема:
- вагітна жінка, жінка, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, у т. ч. таку, що перебуває під її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку (частина перша ст. 56 КЗпП);
- особа з інвалідністю (частина перша ст. 172 КЗпП);
- особа, яка працює в період перебування у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (мати, батько дитини, баба, дід, інші родичі, які фактично доглядають за дитиною) (частини сьома і восьма ст. 179 КЗпП);
- батьки, які виховують дітей без матері (у т. ч. у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), опікуни (піклувальники), один із прийомних батьків, один із батьків-вихователів (ст. 1861 КЗпП).
Отже, роботодавець не зобов’язаний установлювати працівникові на його прохання режим неповного робочого дня або тижня, якщо тільки працівник не належить до зазначених вище категорій осіб.