Передплати журнал

Звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності


Працівникові видано кілька листків непрацездатності як продовження першого, зокрема, з 5 травня по 4 червня 2009 року і з 5 по 11 червня 2009 року. Родичі хворого надали довідку обласної медико-соціальної експертної комісії про встановлення йому 4 червня 2009 року ІІ групи інвалідності. Чи оплачується листок непрацездатності за період з 5 по 11 червня 2009 року? Як розуміти норму статті 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування», згідно з якою допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованим особам до відновлення працездатності або до встановлення МСЕК інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності? Про яке звільнення йдеться в цій статті, якщо працівника неможливо звільнити в період тимчасової непрацездатності?

Умови оплати листків непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, визначені в ст. 2 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11.01.2001 р. № 2213-III (далі – Закон № 2213). Так, перші п’ять днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, оплачуються власником або уповноваженим ним органом (далі – власник) за рахунок коштів підприємства, установи, організації (далі – підприємство) за місцем роботи працівника в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, виплачується застрахованим особам Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі – Фонд) починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності, незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Підставою для оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, так само, як і наступних за рахунок коштів Фонду, є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок і умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх надання визначаються Інструкцією про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13.11.2001 р. № 455 (далі – Інструкція №455).

Норма статті 2 Закону № 2213 щодо оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства поширюється на кожний окремий страховий випадок, пов’язаний із тимчасовою непрацездатністю застрахованої особи, і визначається за заключним висновком лікаря, що записується в листку непрацездатності.

Якщо працівникові видано кілька листків непрацездатності, оплата перших п’яти днів за кожним із них за рахунок коштів підприємства здійснюється у разі, коли в заключному висновку попереднього листка непрацездатності зазначено, що працівник має стати до роботи. Наступний випадок тимчасової непрацездатності, незалежно від дати видачі нового листка непрацездатності, вважається іншим страховим випадком, і перші п’ять днів непрацездатності за ним оплачуються за рахунок коштів підприємства.

Якщо між попереднім і наступним листками непрацездатності не було робочих днів, а в заключному висновку попереднього листка непрацездатності зазначено, що працівник продовжує хворіти, наступний листок непрацездатності вважається продовженням попереднього (має місце один страховий випадок). У такому разі перші п’ять днів непрацездатності за рахунок коштів підприємства оплачуються лише за першим листком непрацездатності.

Згідно зі статтею 69 Основ законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.92 р. № 2801-XII питання щодо доцільності та тривалості відсутності працівника у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю вирішується лікарем закладу охорони здоров’я або комісією лікарів. Вони вирішують питання про направлення працівника на МСЕК для визначення наявності й ступеня тривалої або постійної втрати працездатності.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 455 лікарсько-консультаційна комісія (ЛКК) лікувально-профілактичного закладу за місцем проживання або лікування має направити хворого на МСЕК для огляду, якщо:

– результати клінічних обстежень підтверджують стійкий чи необоротний характер захворювання;

– працівник хворів протягом 4 місяців (у разі захворювання на туберкульоз – протягом 10 місяців) з дня настання тимчасової непрацездатності;

– працівник хворів протягом 5 місяців у зв’язку з одним і тим самим захворюванням за останніх 12 місяців.

Висновок МСЕК є підставою для продовження чи закриття листка непрацездатності.

Винесення рішення МСЕК регламентується:

– Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.92 р. № 83;

– Порядком організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.94 р. № 221 (далі – Порядок № 221);

– Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров’я України від 07.04.2004 р. № 183.

Відповідно до зазначених документів МСЕК може ухвалити рішення про визнання хворого:

– працездатним;

– непрацездатним (таким, що потребує доліковування);

– інвалідом певної групи та категорії.

У разі прийняття МСЕК рішення про недоцільність продовження терміну тимчасової непрацездатності, оскільки особу визнано працездатною, листок непрацездатності закривають датою огляду в МСЕК.

Якщо інвалідності не встановлено, а працівник залишається непрацездатним, МСЕК ухвалює рішення про продовження листка непрацездатності до відновлення працездатності або повторного направлення працівника на МСЕК.

Згідно з пунктом 7 Порядку № 221 інвалідність установлюється з дня надходження до МСЕК документів, на підставі яких ухвалюється відповідне рішення. У разі визнання хворого інвалідом листок непрацездатності закривається числом, коли до МСЕК надійшли документи, на підставі яких ухвалюється рішення про встановлення інвалідності. Дата встановлення інвалідності обов’язково вказується в листку непрацездатності (п. 4.3 Інструкції № 455).

У наведеному випадку листок непрацездатності мав бути закритий 4 червня 2009 року, оскільки інвалідність хворому встановлено цією датою.

Виходячи з норми статті 2 Закону № 2213, усі наступні листки непрацездатності, видані після встановлення працівникові інвалідності, зокрема з 5 по 11 червня 2009 року, оплаті не підлягають, бо вони є продовженням того самого страхового випадку, за яким встановлено інвалідність.

Водночас чинним законодавством не передбачено особливих умов видавання листків непрацездатності або обмеження періоду, за який надається допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі, котру визнано інвалідом. Листок непрацездатності такій особі видається відповідно до Інструкції № 455. Згідно з частиною 1 ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 р. № 2240-III особа, яку визнано інвалідом і яка працює на умовах трудового договору (контракту) на підприємстві незалежно від форм власності та господарювання або у фізичної особи, є застрахованою особою.

Стосовно неможливості звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, то частиною третьою ст. 40 КЗпП встановлено обмеження на звільнення працівника з ініціативи власника. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства.

Пункт 5 статті 40 КЗпП – єдиний виняток із загального правила заборони розірвання трудових правовідносин з ініціативи власника під час тимчасової непрацездатності працівника, згідно з яким працівника можна звільнити у разі нез’явлення його на роботу протягом більш як 4 місяців поспіль унаслідок тимчасової непрацездатності (не враховуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами), якщо законодавством не встановлено тривалішого строку. Саме про це звільнення і йдеться у ст. 2 Закону № 2213.

Крім того, чинним законодавством не заборонено звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності з інших підстав, наприклад, за власним бажанням (ст. 38 КЗпП) або у зв’язку із закінченням строкового трудового договору (п. 2 ст. 36 КЗпП). При цьому працівникові повинні бути оплачені всі листки непрацездатності, видані за страховим випадком, який настав у період роботи.

Матеріали до теми


Активність під час пошуку роботи: що варто й не варто робити, щоб зацікавити роботодавця
Роботодавці цінують ініціативних співробітників, але чи так само гарно вони ставляться до тих, хто проявляє ініціативу під час пошуку роботи ...
Табелювання мобілізованого працівника та працівника, який перебуває у відпустці без збереження заробітної плати
Ситуація У табелі обліку робочого часу мобілізованим працівникам робочі дні проставляємо «ІН», вихідні — пусте значення. Відпустку без збереження заробітної ...
Юридична сила документа: про оригінали, копії, витяги і дублікати
Унаслідок агресії з боку РФ немало підприємств змушені квапливо залишати території з активними бойовими діями. Нерідко за таких обставин утрачаються оригінали важливих ...