Звільнення працівника, який визнаний судом безвісно відсутнім

Однією з підстав припинення трудового договору відповідно до пункту 8² частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) є смерть працівника, визнання його судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Частиною п’ятою статті 119 КЗпП передбачено, що гарантії, визначені в частині третій цієї статті, зберігаються за працівниками, які під час проходження військової служби отримали поранення (інші ушкодження здоров’я) та перебувають на лікуванні у медичних закладах, а також потрапили у полон або визнані безвісно відсутніми, на строк до дня, наступного за днем їх взяття на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, відповідних підрозділах розвідувальних органів України після їх звільнення з військової служби у разі закінчення ними лікування в медичних закладах незалежно від строку лікування, повернення з полону, появи їх після визнання безвісно відсутніми або до дня оголошення судом їх померлими.

Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»

Гарантії в разі визнання працівника безвісно відсутнім

Відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП за працівниками, направленими для проходження базової військової служби, призваними на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у т. ч. шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи та посада на підприємстві, в установі, організації (далі — підприємство), фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності й у фізичних осіб — підприємців, у яких вони працювали на час призову.

Таким працівникам виплачують грошове забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Отже, гарантії збереження місця роботи та посади в разі визнання безвісти відсутніми зберігаються за відповідними категоріями працівників.

Навчання для кадровиків — семінари, курси, тренінги, вебінари
Індивідуальні курси кадровиків з нуля: 0 (800) 21 99 77

Правовий статус безвісно відсутньої особи й особи, зниклої безвісти за особливих обставин

Для вирішення питання забезпечення гарантій щодо збереження місця роботи та посади для працівників, визначених у частині третій статті 119 КЗпП, важливо розуміти значення поняття «безвісно відсутня особа».

Цивільний кодекс України (далі — ЦКУ) оперує подібними між собою поняттями:

• «безвісно відсутня особа»;
• «особа, зникла безвісти за особливих обставин».

Ці поняття відрізняються за своєю сутністю, процедурою визнання та юридичним наслідками їх установлення.

Правовий статус безвісно відсутньої особи встановлює ЦКУ.

Правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, визначається Законом України від 12 липня 2018 року № 2505-VIII «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» (далі — Закон № 2505).

Відповідно до статті 4 Закону № 2505 особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин (далі — Реєстр), з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи до моменту припинення її розшуку в порядку, передбаченому цим Законом…

Повна версія статті Марини Вруцької — у липневому випуску журналу «КАДРОВИК.UA».

Джерело: КАДРОВИК.UA