Ні, під час простою працівники не виконують свої обов’язки, передбачені трудовим договором.
Відповідно до статті 34 Кодексу законів про працю України простій — це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
У разі простою працівники можуть бути переведені за їхньою згодою з урахуванням спеціальності та кваліфікації на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця.
Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Під час простою працівник не виконує трудові обов’язки, визначені трудовим договором.
Місце перебування працівника під час цілоденного простою законодавством не визначено, тому визначається безпосередньо роботодавцем шляхом видання розпорядчого документу (наказу або розпорядження).
Якщо роботодавець визначив, що під час простою працівники мають перебувати на робочому місці — то працівники перебувають на робочому місці відповідно до встановленого режиму роботи, але при цьому не виконують свої посадові обов’язки.
У разі, якщо працівник продовжує виконувати свої трудові обов’язки, зокрема й за межами адміністративної будівлі роботодавця, — це є роботою (дистанційною або надомною) і підлягає оплаті відповідно до встановлених умов оплати праці.
Замовляйте ексклюзивну добірку «Простій у воєнний час: оформлення й оплата» від редакції журналу «КАДРОВИК.UA».
