Відповідно до статті 13 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП України) зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально — економічних відносин, зокрема, щодо нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.), встановлення гарантій, компенсацій, пільг. Також, колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії.
Статтею 18 КЗпП України визначено, що положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації, фізичної особи, яка використовує найману працю, незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов’язковими як для власника або уповноваженого ним органу, фізичної особи, яка використовує найману працю, так і для працівників.
Колективний договір: від переговорів до контролю за виконанням
Разом з цим, статтею 11 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі — Закон № 2136) визначено, що на період воєнного стану дія окремих положень колективного договору може бути зупинена за ініціативою роботодавця.
При цьому, стаття 11 Закону № 2136 прямо не наділяє роботодавця правом зупинення дії окремих положень укладеного колективного договору в односторонньому порядку. Йдеться лише про «ініціативу» щодо цього.
Таким чином остаточне рішення мають ухвалити договірні сторони у порядку передбаченому законодавством та положеннями діючого колективного договору.
Як зазначається у роз’ясненнях Мінекономіки від 23.03.2022, перед прийняттям такого рішення, з метою захисту прав працівників, роботодавцю доцільно провести відповідні консультації зі стороною працівників та проінформувати їх про таке рішення.
Джерело: Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці
