Наразі набуло актуальності питання імплементації трудових стандартів Конвенції МОП № 183, якою переглянуто Конвенцію МОП № 103. Конвенція МОП № 183 удосконалює і розвиває ідеї, принципи Конвенції МОП № 103. Тому проєкт акта запозичує основні прогресивні положення Конвенції МОП № 183.
Проєктом акта прямо передбачається заборона дискримінації в трудових відносинах за ознакою вагітності. Передбачена статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) заборона будь-якої дискримінації у сфері праці, зокрема, залежно від стану здоров’я, не охоплює зазначені категорії вагітних жінок, жінок, які народжують. Це пояснюється тим, що вагітна жінка не може вважатися хворою або нездоровою особою лише на підставі свого фізіологічного стану.
Частиною першою статті 8 «Збереження місця роботи та недопущення дискримінації» Конвенції МОП № 183 передбачається, що звільнення роботодавцем жінки в період її вагітності або відсутності на роботі у зв’язку з відпусткою по вагітності і пологам, або в період після її повернення на роботу, установлюваний національним законодавством, є незаконним, за винятком звільнення з причин, не пов’язаних із вагітністю або народженням дитини й наслідками цього або з годуванням немовляти.
Відповідно до частини першої статті 183 КЗпП жінкам, що мають дітей віком до півтора року, надаються, крім загальної перерви для відпочинку і харчування, додаткові перерви для годування дитини. Враховуючи норми частини першої статті 183 КЗпП, проєктом акта пропонується встановити законодавчі гарантії для жінок, які вигодовують дитину віком до півтора року.
На розгляд Верховної Ради України відповідно до проєкту Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення правового регулювання праці деяких категорій працівників» запропоновані такі зміни у Кодексі законів про працю України :
1) статтю 21 після слів « сімейних обов’язків,» доповнити словом і знаком «вагітності,»;
2) частину третю статті 40 викласти в такій редакції:
«Звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці не допускається у випадку розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім ліквідації підприємства, установи, організації), 2, 6, 11 частини першої статті 40 цього Кодексу.»;
3) статтю 44 після слів і знаків «(пункт 3 статті 36)», доповнити словами і знаками «розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до півтора року, у випадку ліквідації підприємства, установи, організації»;
4) статтю 55 викласти в такій редакції:
«Стаття 55. Заборона роботи в нічний час
Законодавством, колективним договором, угодою сторін може встановлюватися заборона роботи в нічний час.»;
5) статтю 63 викласти в такій редакції:
«Стаття 63. Заборона залучення до надурочних робіт
Законодавством, колективним договором, угодою сторін може встановлюватися заборона залучення до надурочних робіт.»;
6) статтю 174 викласти в такій редакції:
«Стаття 174. Роботи, на яких забороняється застосування праці жінок, в тому числі вагітних і жінок, які вигодовують дитину віком до півтора року.
Забороняється застосування праці вагітних жінок і жінок, які вигодовують дитину віком до півтора року, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню).
Забороняється залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.
Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці (залучення) жінок, зокрема вагітних жінок і жінок, які вигодовують дитину віком до півтора року, а також граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінками затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я.»;
Проєктом Закону запропоновато виключити із Кодексу законів про працю статті 175 та 176.
У новій редакції також будуть викладені такі статті:
Згідно нової редакції статті 177 КзпП «Вагітні жінки і жінки, які вигодовують дитину віком до півтора року, не можуть залучатись до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження. Працівники, які мають дітей віком до трьох років або дітей з інвалідністю (крім осіб, визначених частиною першою цієї статті), можуть залучатись до нічних і надурочних робіт, робіт у вихідні, святкові і неробочі дні, направлятися у відрядження за їх згодою.».
Статтю 178 КзпП доповнено таким змістом:
«Стаття 1781. Гарантії на період проходження рекомендованих лікарем медичних обстежень, що проводяться у зв’язку з вагітністю
Вагітна жінка звільняється від виконання роботи на період проходження рекомендованих лікарем медичних обстежень, що проводяться у зв’язку з вагітністю, у робочий час. На час проведення медичного обстеження за вагітною жінкою зберігається середня заробітна плата.».
До чатсини другої статті 179 КзпП внесуть зміни щодо тривалості відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами:
«Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить не менше 126 календарних днів (140 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів).
Частина відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, що передує пологам, продовжується на кількість календарних днів, що дорівнює періоду між передбачуваною у медичному висновку та фактичною датою пологів, без зменшення післяпологової частини цієї відпустки.»;
Зазнає нової редакції стаття 184 КзпП, а саме:
«Стаття 184. Гарантії при прийнятті на роботу і заборона звільнення
Забороняється відмовляти жінкам у прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з вагітністю або вигодовуванням дитини.
Забороняється розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з вагітними жінками і жінками, які мають дітей віком до півтора року, крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації.
Забороняється розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з жінкою, чоловіком, які мають дітей віком до трьох років або дитину з інвалідністю віком до чотирнадцяти років, з підстав, передбачених пунктами 1 (крім ліквідації підприємства, установи, організації), 2, 6, 11 частини першої статті 40 цього Кодексу.»;
Відповідно до запропонованих змін до КзпП запропоновано внести зміни і до Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII (далі — Закон №2694). Статтю 10 Закону № 2694 буде викладено в такій редакції:
«Забороняється застосування праці вагітних жінок і жінок, які вигодовують дитину віком до півтора року, на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов’язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці (залучення) жінок, зокрема вагітних жінок і жінок, які вигодовують дитину віком до півтора року, граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я».
Частину першу статті 20 Закону України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР буде замінено частинами такого змісту:
«Тривалість відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами обчислюється сумарно і становить не менше 126 календарних днів (140 календарних днів – у разі народження двох і більше дітей та в разі ускладнення пологів).
Частина відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, що передує пологам, продовжується на кількість календарних днів, що дорівнює періоду між передбачуваною у медичному висновку та фактичною датою пологів, без зменшення післяпологової частини цієї відпустки.».
Частину першу статті 25 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV буде доповнено абзацом такого змісту:
«Частина відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, що передує пологам, продовжується на кількість календарних днів, що дорівнює періоду між передбачуваною у медичному висновку та фактичною датою пологів, без зменшення післяпологової частини цієї відпустки.»
Отже, можемо зробити висновок, що дані зміни мають на меті зміцнення системи гарантій правового захисту працюючих жінок під час вагітності, пологів і вигодовування дитини, закріплення на законодавчому рівні недискримінації вагітних жінок та матерів-годувальниць, удосконалення правового регулювання роботи працівників, які мають дітей.
