Дискримінація за віком на ринку праці набула такого поширення, що за масштабами наближається до гендерної нерівності.
Літні працівники часто постають перед труднощами в галузі праці та занять через забобони щодо їхньої спроможності й готовності навчатися, тенденцію нехтування їхнім досвідом та тиск ринку, спрямований на наймання молодих працівників, зайнятість яких часто коштує дешевше.
Молоді працівники віком до 25 років також можуть піддаватися дискримінації. Стаття 22 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), встановлює, що забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, чи з інших підстав, не передбачених законом.
Вимоги до оголошення про вакансію та законні підстави для відмови у прийнятті на роботу: актуальні запитання — читайте в журналі «КАДРОВИК.UA»
На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу, роботодавець, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов’язані письмово повідомити про причину такої відмови, яка має відповідати частині першій статті 22 КЗпП.
Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть встановлюватися законодавством.
Чи є офіційний перелік об’єктивних причин (підстав) для відмови кандидатам (згідно із законодавством) у прийнятті на роботу? — читайте в журналі «КАДРОВИК.UA»
Вимоги статті 188 КЗпП, визначають, вік, з якого допускається прийняття на роботу. Так, не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років.
Особи, які вважають, що вони зазнали дискримінації у сфері праці, мають право звернутися із скаргою до органів державної влади та/або до суду.
Читайте також: Працевлаштування молоді
Джерело: Управління Держпраці
