Згідно зі статтею 12 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» підприємства, які використовують працю осіб з інвалідністю, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.
Щоб установити факт виявлення невідповідності виконуваній роботі особи з інвалідністю внаслідок стану здоров’я, роботодавець повинен:
- Передусім керуватися довідкою до акта огляду МСЕК, на зворотній стороні якої зазначається висновок про умови й характер праці, а також індивідуальною реабілітаційною програмою особи з інвалідністю, копію якої надсилає МСЕК на адресу підприємства за місцем роботи працівника — особи з інвалідністю.
- Якщо існує індивідуальна реабілітаційна програма особи з інвалідністю, роботодавець зобов’язаний здійснити трудову реабілітацію особи з інвалідністю. Тобто згідно зі статтею 172 Кодексу законів про працю України роботодавець зобов’язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування особи з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій МСЕК, встановити на її прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень і створити пільгові умови праці.
Відповідно до статті 23 Закону України від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України», постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи» комісія МСЕК в «Індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю» повинна зазначити, що робота на відповідній посаді не шкодить здоров’ю.
Крім того, необхідно надати комісії МСЕК результати лабораторно-інструментальних досліджень факторів трудового процесу (важкості та напруженості праці).
Бажаєте дізнатися більше про працю осіб з інвалідністю — замовляйте унікальне тематичне видання «Праця осіб з інвалідністю. Спецвипуск № 3′ 2022» від експертів журналу «КАДРОВИК.UA».
