Відповідно до статті 13 Закону України від 14 жовтня 1992 року № 2694-XII «Про охорону праці», роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, у т.ч. – організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих факторів.
Лабораторні дослідження шкідливих виробничих факторів фізичної (шум, вібрація, інфрачервоне, неіонізуюче та іонізуюче випромінювання тощо) та біологічної природи проводяться з періодичністю, регламентованою відповідними санітарними правилами та нормами, а також деякими галузевими та міжгалузевими стандартами.
Результати лабораторних досліджень умов праці з визначенням шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу на конкретних робочих місцях працівників відповідно до гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості трудового процесу використовуються під час складання акту визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичним оглядам. Відповідно до пункту 3.1 наказу МОЗ від 21 травня 2007 року № 246 «Про затвердження Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій» роботодавець організовує лабораторні дослідження умов праці і подає ці дані до територіального органу Держпраці з метою визначення категорій працівників, які підлягають попередньому (періодичним) медичному огляду.
Лабораторні дослідження умов праці проводяться лабораторіями, які акредитовані на право проведення досліджень у встановленому законодавством порядку, що повинно бути підтверджено відповідним дозвільним документом – Свідоцтвом про технічну компетентність.
Джерело: Східне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці
