Звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (та в разі надання відпустки без збереження заробітної плати тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більше, як до досягнення дитиною шестирічного віку), одиноких матерів за наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи роботодавця не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням (стаття 184 КЗпП України).
Підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця передбачені статтями 40 і 41 КЗпП України. На звільнення працівників з інших підстав вимоги статті 184 КЗпП України не поширюються. Винятком із загального правила є звільнення в зв’язку з закінченням строку трудового договору, оскільки звільнення на підставі цієї статті допускається з обов’язковим працевлаштуванням. На період працевлаштування за працівниками зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців із дня закінчення строкового трудового договору.
Визначення поняття одинокої матері на законодавчому рівні відсутнє, але, відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», одинокою матір’ю потрібно вважати: жінку, яка не перебуває у шлюбі, й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини, або запис про батька зроблений в установленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує й утримує дитину сама.
Джерело: Головне управління Держпраці у Запорізькій області
Відповіді на всі кадрові запитання — в одному виданні!
Передплачуй Живий журнал “КАДРОВИК.UA” з доступом до нормативної бази та консультаціями від експертів за зниженою ціною!
