Працівниці, які виховують дітей віком до 14 років, мають законодавчо гарантоване право працювати на умовах неповного робочого часу. У таких випадках роботодавець не може відмовити у задоволенні відповідного прохання працівниці, оскільки такий обов’язок прямо передбачений трудовим законодавством.
Відповідно до статті 56 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII, на прохання жінки, яка має дитину віком до 14 років або дитину з інвалідністю, роботодавець зобов’язаний встановити неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Таке право також поширюється на окремі інші категорії працівників, визначені законодавством.
При встановленні неповного робочого часу заробітна плата виплачується пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку. Водночас зміна режиму роботи не впливає на обсяг трудових прав працівниці.
Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»
Закон гарантує, що робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою жодних обмежень трудових прав, зокрема щодо тривалості щорічної відпустки, обчислення трудового стажу, соціальних гарантій та інших трудових прав і пільг.
Отже, якщо працівниця виховує дитину віком до 14 років і звертається до роботодавця із заявою про встановлення неповного робочого дня або неповного робочого тижня, роботодавець зобов’язаний задовольнити таке прохання та належним чином оформити зміну режиму роботи.
Джерело: Південно-Східне міжрегіональне управління Держпраці
