В Україні особам з інвалідністю забезпечується повне й рівноправне здійснення ними всіх прав та свобод людини в усіх сферах суспільного життя. Держава піклується про створення належних умов праці та справедливий соціальний захист осіб з інвалідністю. Будь-яка дискримінація осіб з інвалідністю відповідно до законодавства забороняється, зокрема під час реалізації ними права на працю.
Законом України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі — Закон № 875) передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю.
Раніше писали: Право на відпочинок особам з інвалідністю
Для підприємств, установ, організацій, зокрема підприємств, організацій громадських об’єднань з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, законодавством встановлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 % середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, − у кількості одного робочого місця (ст. 19 Закону № 875).
Дещо про відпустки для працівників – осіб з інвалідністю
Встановлено і певні додаткові гарантії у наданні відпусток особам з інвалідністю. Якщо для всіх працівників право на щорічну оплачувану відпустку настає після шести місяців безперервної роботи, то особам з інвалідністю щорічна відпустка може бути надана до закінчення шестимісячного терміну, у зручний для них час відповідно до Закону України від 15 листопада 1996 року№ 504/96-ВР «Про відпустки».
Читайте також: Держпраці нагадує про обов’язок роботодавця створювати спеціальні умови праці для осіб з інвалідністю
Щодо тривалості щорічної основної відпустки для осіб з інвалідністю
Крім того, тривалість щорічної основної відпустки для працівників – осіб з інвалідністю становить:
- для осіб з інвалідністю I і II груп – 30 календарних днів;
- для осіб з інвалідністю III групи – 26 календарних днів.
Звертаємо увагу! Особливості організації трудових відносин під час дії воєнного стану встановлені Законом України від 15 березня 2022 року № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136). Згідно з пунктом 2 статті 1 Закону № 2136, на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачених статтями 43, 44 Конституції України, зокрема:
- під час укладення трудового договору в період дії воєнного стану умова про випробування працівника під час прийняття на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників — частина друга статті 2 Закону № 2136;
Найкращі авторські статті з трудового законодавства від експертів проєкту «КАДРОВИК.UA» • 067-317-5886, podpiska@mediapro.com.ua
- у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік — частина перша статті 12 Закону № 2136.
Оформлення прийняття на роботу осіб з інвалідністю — читайте у спецвипуску від журналу «КАДРОВИК.UA»
Надання відпустки більшої тривалості ніж 24 дні в період дії воєнного стану є правом, а не обов’язком роботодавця. Надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
Закон № 2136 діє винятково протягом періоду воєнного стану та втрачає чинність із дня його припинення або скасування, крім частини третьої статті 13 Закону № 2136.
Гарантії щодо умов праці та відпочинку осіб з інвалідністю — читайте у спецвипуску від журналу «КАДРОВИК.UA»
Від редакції проєктів «КАДРОВИК.UA»:
Закон № 2136 діє у період дії воєнного стану та втрачає чинність з дня припинення або скасування воєнного стану, крім частини четвертої статті 13 та статті 15 цього Закону, які втрачають чинність з моменту завершення відшкодування працівникам та роботодавцям грошових сум, втрачених внаслідок збройної агресії проти України. (част. 3 Прикінцевих положень Закону № 2136).
Джерело: Управління Держпраці
