Запитання
Працівник хворіє (загальне захворювання) більше 4 місяців, що підтверджують оформлені належним чином і надані до відділу кадрів листки непрацездатності. Чи має право роботодавець розірвати з ним трудовий договір?
Відповідь
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку нез’явлення на роботу протягом більш як 4 місяців підряд внаслiдок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності i пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, якi втратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
Отже, роботодавець у ситуації, наведеній у запитанні, має право, але не зобов’язаний розривати трудовий договір з працівником, який через хворобу (загальне захворювання) відсутній на роботі більше 4 місяців підряд.
Але, для того щоб роботодавець міг скористатися цією підставою для звільнення, непрацездатність працівника повинна тривати більше 4 місяців підряд. Якщо працівник вийшов на роботу хоча б на один день або між лікарняними листами узяв щорічну відпустку чи відпустку «за свій рахунок» тощо, перебіг 4-місячного строку уривається.
Підсумовувати періоди нез’явлення на роботу внаслідок тимчасової непрацездатності, тривалість яких менше 4 місяців, не можна. Передбачений пунктом 5 частини першої статті 40 КЗпП строк повинен спливти повністю. Закінченням цього терміну слід вважати відповідний день 4-го місяця з моменту, коли працівник не з’явився на роботі у зв’язку з хворобою.
Також при звільненні працівника роботодавцю потрібно мати докази того, що звільнення працівника — це виробнича необхідність. Під виробничою необхідністю розуміють таку ситуацію, за якої заміщення непрацездатного працівника є необхідним (неможливо ні перерозподілити обов’язки хворого між іншими працівниками, ні прийняти іншого працівника на період його хвороби). Інакше звільнення може бути визнане судом неправомірним. У разі якщо працівник є членом профспілки, необхідно отримати згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення на підставі пункту 5 статті 40 КЗпП.
