Понад дві з половиною тисячі років тому був винайдений метод запам’ятовування найрізноманітнішої інформації, який успішно використовується і в сучасній практиці. Давайте поринемо в ту далеку епоху, коли давні учені, філософи, оратори змагалися у красномовстві без усіляких записів і конспектів. Спробуємо опанувати їх метод, граючи з цифрами, числами і словами.
Існує легенда, пов’язана зі старогрецьким поетом Сімонідом з Кранона (558–469 рр. до н. е.). Одного разу Сімонід був запрошений на банкет до Скопія (у деяких джерелах — Скопас), сина Креонта, правителя м. Кранона у Фесалії, який був дуже заможним. У розпал бенкету служник викликав Сімоніда із залу. І як тільки той вийшов, на гостей, що сиділи за столом, впала стеля. Усі загинули, уцілів тільки Сімонід. Тіла загиблих настільки були знівечені, що ідентифікувати їх, здавалося, неможливо. Тоді Сімонід почав пригадувати, тобто відновлювати в уяві, як, в якому порядку гості сиділи за столом. Завдяки його спогадам встановили усіх загиблих.
Цей випадок справив на Сімоніда таке сильне враження, що він винайшов новий спосіб запам’ятовування, який назвали — метод локусу (тобто місця).
СУТЬ МЕТОДУ
Цей метод полягає в тому, що усю інформацію, яку потрібно запам’ятати, слід розташувати в уявному місті, де є кілька вулиць (районів): для хронології, географічних назв, імен тощо. На кожній вулиці — по 10 будинків, у кожному з яких — по 100 кімнат.
До речі, для нас таким містом з вулицями, будинками і кімнатами є наші підручники й конспекти, шпаргалки і записники.
Відтоді майже усі давні учені, оратори й філософи користувалися методом локусу (як правило, адаптованим для себе) і постійно удосконалювали його. Піфагор, Плутарх, Цицерон — жоден з них не виступав із конспектом. Пізніше цей метод запам’ятовування стали називати методом Цицерона.
У статті
- Кейс для запам’ятовування цифр
- Як розвинути фотографічну пам’ять
Повну версію статті читайте в журналі «Діловодство» № 7-8, 2019, с. 111.
