Щорічні відпустки працівникам тривалістю більше 24 днів з ініціативи роботодавця


Чи може роботодавець з власної ініціативи в період воєнного стану надати працівникам щорічні основні оплачувані відпустки тривалістю більше 24 днів? Роз’яснення надало Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці.

Так, роботодавець може це зробити. Законодавчими актами, що визначають державні гарантії реалізації працівниками права на відпустки в умовах воєнного стану (тривалість і порядок їх надання) є:

  • Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ (далі — Закон №2136);
  • Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 оку № 504/96-ВР (далі — Закон № 504);
  • Кодекс Законів про працю України.

Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12 травня 2015 року № 389-VIII, діють обмеження та особливості організації трудових відносин, що установлені Законом № 2136. Цей Закон діє винятково протягом періоду воєнного стану та втрачає чинність із дня його припинення або скасування, крім частини третьої ст. 13 Закону № 2136.

Згідно частини третьої статті 1 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, що врегульовані зазначеним Законом.

Відповідно до ч. 1 статті 12 Закону №2136 у період дії воєнного стану щорічна основна оплачувана відпустка надається працівникам тривалістю 24 календарні дні, що певною мірою кореспондує із нормами ст. 6 Закону України №504, ст. 75 КЗпП, які встановлюють мінімальні гарантії щодо тривалості щорічної основної відпустки.

Таким чином максимальна тривалість відпустки, на яку працівник має право в період дії воєнного стану становить 24 дні.

 

Вебінар «Відпустки в період воєнного стану» у формі запису — ґрунтовні відповіді на основні запитання стосовно відпусток від час дії військового стану

 

Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, різниця днів відпустки не втрачається, а має бути надана після закінчення дії воєнного стану. На зазначені вище положення Закону №2136 зокрема вказано у коментарі Мінекономіки до Закону “Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану.”

Протягом дії воєнного стану роботодавець звільнений від обов’язку щодо надання працівнику відпустки тривалістю більш ніж 24 дні, коли більша тривалість відпустки передбачена працівнику законодавством, колективним і трудовим договором.

Водночас Закон №2136 не призупиняє і не скасовує статті 9-1 КЗпП, а самі норми цієї статті не суперечать положенням Закону №2136.

Згідно статті 9-1 Кодексу законів про працю «Додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги» підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Отже, з урахуванням особливостей організації праці та умов господарської діяльності в межах своїх повноважень, за рахунок власних коштів роботодавець має право надати працівникам в період дії воєнного стану основні оплачувані щорічні відпустки тривалістю більше ніж 24 дні. Надання відпустки більшої тривалості ніж 24 дні в період дії воєнного стану є правом, а не обов’язком роботодавця.

Власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту. Зазначена правова норма статті 141 КЗпП не є декларативною і повинна виконуватись, зокрема і у разі прийняття рішення роботодавцем про надання працівникам додаткових порівняно із законодавством трудових пільг, аби надання таких пільг не мало негативних наслідків для господарської діяльності і, в подальшому, для самих працівників.

Рішення про надання додаткових порівняно із законодавством трудових пільг повинне прийматися органами управління підприємства, установи, організації відповідно до їх повноважень.

Джерело: Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці

Матеріали до теми


Безвісті зниклий мобілізований працівник та виплата середнього заробітку
Відповідно до статті 119 Кодексу законів про працю України, на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством ...
Воєнний стан і загальну мобілізацію продовжено
22 травня 2022 року Верховна Рада ухвалила закони «Про затвердження Указу Президента України»: №2263-ІХ “Про продовження строку дії воєнного стану ...
Право на безоплатну вторинну правову допомогу: розширено коло осіб
Розширено коло осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу. 3 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України ...