Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається із Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі — Закон № 2011) та інших нормативно-правових актів.
У зв’язку з особливим характером військової служби, яка пов’язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям та членам їх сімей надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Так, відповідно до статті 18 Закону № 2011 члени сімей військовослужбовців строкової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу мають переважне право при прийнятті на роботу і на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників, а також на першочергове направлення для професійної підготовки, підвищення кваліфікації і перепідготовки з відривом від виробництва та на виплату на період навчання середньої заробітної плати. Що ж стосується права на переважне право при прийнятті на роботу, то слід звернути увагу на те, що мова йде саме про право, а не обов’язок прийняття на роботу.
Тобто, для реалізації вказаного права, на підприємстві, установі, організації, куди має бажання влаштуватись член сім’ї військовослужбовця, повинні бути вільні, не укомплектовані, місця згідно штатного розпису працівників з відповідним, передбаченим, фондом оплати праці, або оголошено конкурс на заміщення вакантних місць. Якщо таких місць немає, то Кодексом законів про працю України, заборонено погіршувати умови праці діючих працівників, шляхом, скорочення, переведення на не повний робочий день, або вчинення інших дій для виключної реалізації права третіх осіб на працевлаштування.
Натомість, вказана стаття згаданого Закону, передбачає, що дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, виплачується за місцем роботи грошова допомога в розмірі середньомісячної заробітної плати при розірванні ними трудового договору у зв’язку з переведенням чоловіка (дружини) на службу в іншу місцевість, а також дружинам (чоловікам) військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, до загального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за віком, зараховується період проживання разом з чоловіком (дружиною) в місцевостях, де не було можливості працевлаштування за спеціальністю, але не більше 10 років.
Це означає, що якщо члену сім’ї військовослужбовця довелось звільнятись з місця постійної роботи через переїзд на нове місце служби, і там не виходить працевлаштуватись, Держава забезпечує соціальний захист таких осіб. Крім того Закон передбачає, що Кабінетом Міністрів України, місцевими радами, підприємствами, установами, організаціями можуть встановлюватися й інші пільги та гарантії соціального захисту сімей військовослужбовців.
Джерело: за матеріалами Координаційного центру з надання правової допомоги
