Відповідно до вимог статті 66 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку i харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи. При цьому час початку i закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники використовують час перерви на свій розсуд, тобто на цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна бути надана можливість приймання їжі протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок i місце приймання їжі встановлюються власником aбo уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації (частина четверта ст. 66 КЗпП).
Крім того, статтею 7 Закону України від 1 липня 1993 року № 3356-XII «Про колективні договори та угоди» законодавчо визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання сторін щодо регулювання виробничих трудових, соціально-економічних відносин, у тому числі режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку.
Джерело: ЛІГА закон
