Кожен працівник має право на рівні можливості та гідні умови праці. Водночас не всі вимоги роботодавця є правомірними: іноді за ними може приховуватися дискримінаційне ставлення. Держпраці пояснила, на які ознаки варто звернути увагу.
- Безпідставна відмова у працевлаштуванні або підвищенні. Якщо працівник відповідає кваліфікаційним вимогам, але отримує відмову через вік, стать, стан здоров’я чи сімейний стан, це може свідчити про дискримінацію.
- Необґрунтована різниця в оплаті праці. Працівники виконують аналогічну роботу з однаковим навантаженням, але отримують різну винагороду без об’єктивних причин.
- Подвійні стандарти. До окремого працівника застосовують суворіші правила та вимоги, ніж до колег на аналогічних посадах, без належного обґрунтування.
Також читайте: «Не кожен конфлікт — мобінг: Держпраці роз’яснила права працівників»
- Принизливі висловлювання. Жарти, стереотипні коментарі чи образливі натяки щодо особистих якостей, походження або переконань можуть свідчити про дискримінаційне ставлення.
- Професійна ізоляція. Працівника систематично не запрошують на робочі наради, обмежують доступ до навчання або приховують інформацію, необхідну для виконання обов’язків.
Що передбачає законодавство?
Відповідно до статті 2-1 Кодексу законів про працю України, дискримінація у сфері праці заборонена. Закон гарантує рівність трудових прав і можливостей незалежно від визначених законодавством ознак.
Важливо враховувати обставини кожної ситуації: окрема відмова, різниця в оплаті чи організаційне рішення самі по собі не доводять дискримінації. Визначальним є те, чи існує необґрунтоване менш сприятливе ставлення та чи пов’язане воно із захищеною законом ознакою.
Джерело: Держпраці
