За результатами проведених перевірок з початку 2021 року фахівці Держпраці встановили найбільш типові помилки серед роботодавців, серед яких:
— виплата заробітної плати проводиться з порушенням строків установлених частиною першою статті 115 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) та частиною першою статті 24 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР, а саме пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Таке порушення є майже у кожного 2-го суб’єкта господарювання (частина перша статті 115 КЗпП);
— заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується пізніше ніж за три дні до початку відпустки (частина четверта статті 115 КЗпП);
— трудовий договір, укладений на невизначений строк, розривається працівником за відсутності письмового попередження власника або уповноваженого ним органу за два тижні (частина перша статті 38 КЗпП);
— при звільненні працівників виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться не в день звільнення. У зв’язку із не виплатою звільненим належних сум при звільненні у строки, зазначені у статті 116 КЗпП з вини власника або уповноваженого ним органу, останнім не виплачено середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (статті 116 КЗпП, 117 КЗпП);
— несвоєчасне подання повідомлення до органу ДПС про прийняття на роботу працівника (постанова КМУ «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу» від 17 червня 2015 року № 413);
— працівників не ознайомлюють з правилами внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві (стаття 29 КЗпП);
— не проводиться індексація заробітної плати (стаття 95 КЗпП);
— працівники не повідомлені за 2 місяці про зміну істотних умов праці (стаття 32 КЗпП);
— святкові, понаднормові та нічні не оплачуються відповідно до чинного законодавства (статті 106, 107, 108 КЗпП);
— на підприємствах не складаються графіки відпусток (стаття 79 КЗпП);
— робота у вихідні дні здійснюється без дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) (стаття 71 КЗпП);
— роботодавцем не забезпечується достовірний облік виконуваної працівником роботи (стаття 30 КЗпП);
— трудова книжка не вдається працівнику в день звільнення (стаття 47 КЗпП);
— відпустка без збереження заробітної плати, становить більше 15 календарних днів на рік (стаття 84 КЗпП);
— працівники відпрацьовують понаднормових більше 120 годин на рік (стаття 65 КЗпП);
— допомога по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), інших підставах передбачених законом, виплачується не у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати (Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV).
