Законодавство про працю не зобов’язує роботодавця перевіряти трудову книжку на наявність усіх необхідних записів, які мав унести попередній роботодавець.
Крім цього, згідно з пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб’єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках — іншу відповідальність.
Електронні та паперові трудові книжки: актуальні запитання — читайте в журналі «КАДРОВИК.UA»
ПРИКЛАД
З огляду на викладене, якщо, наприклад, в трудовій книжці працівника відсутній запис про звільнення з попереднього місця роботи та відсутні відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, але є належним чином оформлена копія наказу про звільнення, роботодавець може рекомендувати особі, що працевлаштовується, звернутися на попереднє місце роботи для внесення до трудової книжки працівника запису про звільнення, після чого внести запис про прийняття на роботу.
У процесі оформлення пенсії працівника з’ясувалося, що в його трудовій книжці неправильно зазначено по батькові — читайте в журналі «КАДРОВИК.UA»
Вас може зацікавити:
- Трудова книжка втрачена: як підтвердити робочий стаж
- 100500-е ЗАПИТАННЯ. Де зберігається трудова книжка працівника?
- Видача трудових книжок працівникам після оцифрування: коли видавати та де фіксувати підписи працівників про отримання?
Джерело: БУХГАЛТЕР.UA
Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них
Книга обліку руху трудових книжок і вкладишів до них розроблена відповідно до типової форми № П-10, яку затверджено наказом Міністерства статистики України від 27 жовтня 1995 року № 277. ЇЇ ведення є обов’язковим на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
