У сучасному світі трудовий договір залишається основним інструментом захисту прав працівників і забезпечення соціальних гарантій. В умовах цифровізації, нестандартних форм зайнятості, міграції та євроінтеграції Україна потребує переосмислення правового регулювання різних типів трудових договорів.
Головні виклики: нестабільність і правова невизначеність
Поширення строкових контрактів без обґрунтування, платформи типу Uber і Glovo, неформальна зайнятість у домашньому секторі та учнівські договори без чітких стандартів – усе це підриває стабільність праці та соціальний захист. Особливо вразливими є працівники, зайняті за контрактами в державному секторі, де зниження рівня гарантій стає системним явищем.
Європейські стандарти: орієнтир для України
Україна частково імплементувала низку міжнародних актів, зокрема Конвенції МОП №158 і №189, Директиви ЄС 1999/70/EC і 2019/1152. Проте практичне застосування часто не відповідає вимогам ЄС. Особливо актуальним є проєкт Директиви щодо платформеної праці, що передбачає визнання таких працівників найманими з повним спектром прав.
Типи договорів: між гнучкістю та захистом
У Європі пріоритет надається безстроковим договорам як стандарту гідної праці. Строкові, сезонні, учнівські та платформені договори мають використовуватись лише у випадках, передбачених законом, і з відповідними гарантіями. В Україні ж поки відсутнє системне регулювання більшості з них, зокрема щодо учнівської праці та домашніх працівників.
Що далі?
Оновлення трудового законодавства, включно з новим Трудовим кодексом, має врахувати міжнародні стандарти й забезпечити рівний захист для всіх форм зайнятості. Євроінтеграція надає не лише зобов’язання, а й шанс модернізувати ринок праці, зробивши його справедливішим і стійкішим.
Джерело: ФПУ
