...
Реєструйся

В інспекції праці розповіли про відшкодування надмірно виплаченої заробітної плати


Відповідно до статті 127 КЗпП відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України.

Зокрема відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) роботодавця для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках роботодавець вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.

Зразки документів • Посадові інструкції • Робочі інструкції
Для довідок: 0 (800) 219-977

Не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (стаття 1215 Цивільного кодексу України)

Таким чином роботодавець має право видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку , встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми. Для відрахування таких сум згода працівника не потрібна. Його заперечення також не можуть перешкоджати відрахуванню.

Пропуск зазначеного строку означає неможливість не тільки видання наказу (розпорядження) про відрахування із заробітної плати, але й стягнення суми заборгованості працівника перед підприємством взагалі, оскільки роботодавець у цьому випадку позбавлений права звернутися з позовом до суду.

Також звертаємо увагу, що лічильними помилками вважаються помилки, пов’язані з процесом обчислення. Наприклад, це може бути неправильність в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період, тощо (частина 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»).

Не можуть вважатися лічильними не пов’язані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Відповідно до статті 128 КЗпП при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, – 50% заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

Не допускаються відрахування з вихідної допомоги, компенсаційних та інших виплат, на які згідно з законодавством не звертається стягнення (стаття 129 КЗпП України).

Роботодавець може стягнути зайво виплачену зарплату з винних осіб або списати зайво виплачену суму до складу витрат і не стягувати її з винних осіб. Загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників визначені ст.130 КЗпП.

Згідно з частиною першою статті 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку

Порядок покриття шкоди, заподіяної працівником встановлений статтею 136 КЗпП.

Покриття шкоди працівниками у розмірі, що не перевищує середнього місячного заробітку, провадиться за розпорядженням роботодавця або уповноваженого ним органу, керівниками підприємств, установ, організацій та їх заступниками – за розпорядженням вищестоящого у порядку підлеглості органу шляхом відрахування із заробітної плати працівника.

Розпорядження роботодавця або уповноваженого ним органу, або вищестоящого у порядку підлеглості органу має бути зроблено не пізніше двох тижнів з дня виявлення заподіяної працівником шкоди та звернено до виконання не раніше семи днів з дня повідомлення про це працівникові. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається у порядку, передбаченому законодавством.

Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»

У решті випадків покриття шкоди провадиться шляхом подання роботодавцем або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди у судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого у порядку підлеглості органу.

Що стосується добровільного відшкодування зайво виплаченої заробітної плати самим працівником, законодавство не встановлює з цього приводу обмежень. Водночас це має бути саме вільне і добровільне волевиявлення самого працівника без тиску та примусу.

Згідно зі статтею 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Джерело: Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці

Курс підвищення кваліфікації «Кадрова справа для професіонала»

Матеріали до теми


Чи може бути розмір доплат сумісникам обмежений умовами колективного договору?
Законодавством не заборонено (відповідно це не буде порушенням), якщо роботодавець установить колективним договором чи іншим окремим нормативним актом або трудовим ...
Працівника перевели на іншу посаду: чи потрібно буде повернути йому колишню посаду після закінчення воєнного стану?
СИТУАЦІЯ Працівника перевели на іншу посаду під час воєнного стану, згідно зі статтею 3 Закону України від 15 березня 2022 ...
Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань: чи є вона обов’язковою виплатою?
Право на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, визначене законодавством, є у держслужбовців і посадовців держорганів, органів місцевого самоврядування (далі ...