ЦК Профспілки звернувся до Міністерства освіти і науки України, Уряду й профільного Комітету Верховної Ради України щодо необхідності відновлення Переліку робіт, які не вважалися сумісництвом, у зв’язку зі скасуванням постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2022 року № 1306 «Про визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» постанови Кабінету Міністрів України від 3 квітня 1993 року № 245 «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1047-р скасовано також наказ Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 28 червня 1993 року № 43, яким окрім умов роботи за сумісництвом, було врегульовано питання щодо Переліку робіт, які не вважалися сумісництвом, основними з яких є педагогічна робота з погодинною оплатою в обсязі не більше ніж 240 годин на рік, керівництво аспірантами, завідування кафедрою тощо.
Скасування цього Переліку позбавляє можливості багатьох висококваліфікованих фахівців, серед яких педагогічні, науково-педагогічні працівники, а також працівники відділів й управлінь освіти, інших органів, які переважно є вчителями та викладачами, виконувати зазначені види робіт упродовж основного робочого часу, забезпечуючи налагоджений освітній процес. Адже виконання такої педагогічної роботи на умовах сумісництва поза основною роботою зачасту не є можливим через збіг часу за основною роботою з розкладом занять, уроків, керівництвом аспірантами, кафедрами тощо. Але потреба, особливо під час 2022/2023 навчального року, коли всі навчальні предмети, курси, заняття, аспіранти вже розподілені й закріплені за відповідними фахівцями, величезна.
Тому, підтримуючи норми законодавства, закріплені в статті 102-1 Кодексу законів про працю України, щодо зняття обмежень на роботу за сумісництвом, ЦК Профспілки вважає, що конче необхідно відновити Перелік робіт, які не є сумісництвом, удосконаливши його відповідно до вимог сучасного моменту.
ОКРЕМА ДУМКА ШЕФ-РЕДАКТОРА
Скасування обмежень і заборони працювати за сумісництвом для працівників держаних підприємств, установ, організацій є в цілому позитивним моментом. Проте, на жаль, багато працівників і роботодавців не змогли зорієнтуватися, як працювати після такого скасування обмежень. Відновлення Переліку робіт, які не вважалися сумісництвом, призведе до того, що така робота стане фактично роботою з незрозумілим «статусом», оскільки вона не буде основним місцем роботи й не буде роботою за сумісництвом. На сьогодні скасування такого переліку дає можливість працівнику реалізувати свої можливості шляхом укладання трудових договорів за сумісництвом і виконувати роботу у вільний від основної роботи час. А за необхідності виконання додаткової роботи поруч з основною роботою, оформити таку додаткову роботу шляхом запровадження роботи за суміщенням.
Тож треба не повертатися до застарілих норм скасованого законодавства, а вдосконалювати норми, які стосуються оплати праці, зокрема педагогічних працівників, щодо роботи за суміщенням, уносити зміни до нормативно-правових актів, таких як:
- наказ Міністерства освіти і науки України від 26 вересня 2005 року № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ»;
- Інструкція про оплату праці та розміри ставок заробітної плати професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів, затверджена наказом МОН від 2 квітня 1993 року № 90(застосовується у частині, що не суперечить Наказу № 557);
- Інструкція про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затверджена наказом Міністерства освіти України від 15 квітня 1993 року № 102;
- «Єдина тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» — додаток 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298.
Отримайте доступ до вебінару «Сучасне сумісництво».
