Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі — Закон № 1105) матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом.
Пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI визначено поняття «основне місце роботи» — місце роботи, де працівник працює на підставі укладеного трудового договору, де знаходиться (оформлена) його трудова книжка, до якої вноситься відповідний запис про роботу.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Враховуючи вищезазначені норми, лікуючий лікар при заповненні листка непрацездатності має вказувати те місце роботи застрахованої особи, де зберігається його трудова книжка.
Також у листі Фонду соціального страхування України від 21.09.2018 № 6-14/Н-1277з- 1634 надається роз’яснення щодо вимог до написання назви та місцезнаходження як закладу охорони здоров’я, так і організації, установи, підприємства при оформленні листка непрацездатності.
