Відповідно до ст. 8 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі — Закон про відпустки) праця на умовах ненормованого робочого дня має компенсуватися за допомогою надання додаткової щорічної відпустки тривалістю не більше 7 календарних днів (конкретна тривалість встановлюється в колективному договорі) (Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 року № 7).
Неформальне навчання працівників з ненормованим робочим днем у неробочий час — читайте в журналі «КАДРОВИК.UA»
Конкретна тривалість додаткової відпустки (від одного до семи днів включно) встановлюється в колективному договорі за кожним видом робіт, професій і посад. Якщо на підприємстві немає колективного договору, то це питання можна прописати в окремому нормативному. У тому числі право на відпустку за ненормований робочий день і її тривалість можна зафіксувати у трудовому договорі працівника.
Оскільки додаткова відпустка за ненормований робочий день належить до щорічних, зважайте, що:
- на таку відпустку поширюються загальні правила перенесення та продовження відпусток, установлені ст. 11 Закону про відпустки;
- її можна поділити на частини;
- невикористані дні цієї відпустки можна використати пізніше або, в разі звільнення, отримати за неї компенсацію.
Письмові і телефонні КОНСУЛЬТАЦІЇ та інші кадрові послуги експертів журналу «КАДРОВИК.UA»
Джерело: Управління Держпраці
