Відповідно до пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою від 3 грудня 2009 року № 1317, особі з інвалідністю відповідно до ступеня розладу функцій органів і систем організму й обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.
Крім того, I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров’я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
У пункті 27 цього положення передбачено, що підставою для встановлення I групи інвалідності є стійкі, значно вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або уродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, неспроможності до самообслуговування і спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Це особи з найважчим станом здоров’я, які повністю не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги, абсолютно залежні від інших осіб у виконанні життєво важливих соціально-побутових функцій або які частково здатні до виконання окремих елементів самообслуговування.
Критеріями встановлення I групи інвалідності є нездатність до самообслуговування, самостійного пересування, орієнтації (дезорієнтація), спілкування, контролювання своєї поведінки, навчання, окремих видів своєї діяльності.
Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи зі збереженою здатністю до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
Критеріями встановлення II групи інвалідності є обмеження самообслуговування II ступеня — здатність до самообслуговування (не може обходитися без допоміжних засобів або допомоги інших осіб), самостійного пересування, здібності до навчання, трудової діяльності, орієнтації або до спілкування, здатності частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, зокрема її працездатності, але потребують соціальної допомоги й соціального захисту.
Критеріями для встановлення III групи інвалідності є обмеження самообслуговування (потребують використання допоміжних засобів), самостійно пересуватися (роблять це з великою втратою часу), навчання (можуть навчатися в закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу або за допомоги інших осіб), праці (частково втрачають можливість для повноцінної трудової діяльності), орієнтації, спілкування, контролюванні поведінки (частково контролюють в особливих умовах).
Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та проводити різні види трудової діяльності за умови забезпечення в разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.
Окрім того, питання встановлення інвалідності регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 21 січня 2015 року № 10 «Про затвердження переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду», яка передбачає чіткий перелік станів, при яких група інвалідності встановлюється довічно.
Нагадуємо, що рішення про встановлення тієї чи іншої групи інвалідності приймається на підставі направлення лікарсько-консультативної комісії відповідно до ступеня функціональних порушень організму.
Вигідна ціна! Замовляйте унікальне тематичне видання від експертів журналу «КАДРОВИК.UA» «Праця осіб з інвалідністю. Спецвипуск № 3′ 2022».
