Захист права на працю людей, які живуть з ВІЛ - КАДРОВИК.UA. Головний кадровий журнал України.

12:18 09.10.2023

Стаття 6 Закону України від 19 листопада 1992 року за № 2801-XII «Про охорону здоров’я» закріплює права та обов’язки громадян у сфері охорони здоров’я та гарантує правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я.

Відповідно до абзацу другого статті 22 Кодексу Законів про працю України, забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу, тобто відмова без будь-яких мотивів або з підстав, що не стосуються кваліфікації чи професійних якостей працівника, або з інших підстав, не передбачених законом. Будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Читайте також: Збільшили мінімальний розмір допомоги по безробіттю

Стаття 16 Закону України від 12 грудня 1991 року за № 1972-XII «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» (далі — Закон № 1972) закріплює захист права на працю та інші соціальні права людей, які живуть з ВІЛ. Саме ця стаття передбачає, що відмова приймати на роботу чи до освітніх, медичних чи соціальних закладів та служб, обмеження інших прав людей, які живуть з ВІЛ, на підставі їх ВІЛ-позитивного статусу, а також обмеження прав їхніх рідних і близьких на цій підставі забороняється.

Читайте також: Чи вважається запровадження простою для окремих працівників на підприємстві мобінгом з боку роботодавця?

Пунктом другим статті 16 Закону № 1972 зазначено, що неправомірні дії посадових осіб, які порушують права людей, які живуть з ВІЛ, їхніх рідних і близьких, можуть бути оскаржені в суді.

Таким чином, керуючись цими нормативно-правовими актами, людина з ВІЛ може звернутися до суду, якщо її законні права та інтереси будуть порушені.